Перше правило для лисенятка

Лисеняті Рудику нудно було сидіти на місці.
Спочатку він заважав бабусі робити варення на зиму.
Після цього намагався дошкуляти дідусю. Але той працював на пасіці, тому Рудик злякався бджіл і втік.
Тато майстрував дерев'яні годівниці для великих тварин, тому лисеня у майстерню і носа не посунуло - на тирсу воно нестерпно чхало.
А от "допомогти мамі по господарству" перетворилося у десяток розбитих яєць.
- Треба тебе до школи відправити по розуму повчитися, - спересердя мовила лисиця, прибираючи безлад.
- ш
- Школа? Що таке школа?
Лисеня від нетерплячки навіть спати не могло.
Чого його вчитимуть у цій школі?
Вранці Рудик підскоком йшов поруч з батьками.
Ось минув зайців Вуханя і Сірого.
Білченя Спритне обігнало його по гіллках, але спустило перед самим носом шишку:
- Пробач!
Кілька синиць, дятликів, галченята похапцем летіли поміж дерев.
- Як всіх багато! І всі вчитися? - дивувалась мале лисеня.
- Так, синку. Хто багато знає той може зробити багато добра нашому лісу.
Учнів зустрічав Бурмило Михайлович. Ведмідь стояв між найстаріших сосен і пильнував найширший вхід до лісової школи.
- От тепер всі, - сказав він коли прийшов Рудик.
Учнв посідали довкола.
- Ух, зараз ми всі познайомимося, - проухкала сова Мудра. - А після цього садимо вивчати правила поведінки.
Лисеня скривился, зажмурился.
Хвостик Рудика мимоволі застрибав...
- Ой!
Непосида вколовся об спинку їжачка Голочки.
- Обережніше, - попросив той.
- Ось чому спочатку треба вивчити правила поведінки, ух. А тоді вже й до грамоти братися, - сказала Мудра.
Вона пересадила непосидючий учня трішки далі від дрібніших звірят.
Рудик опинився поміж вовчика Хвостика і кабанчика Ікланя.
- Під час уроків сидіти тихо, щоб всі чули вчителя, - сказала сова перше правило.
Але лисеня це вже запам'ятало. Його хвіст й досі поколювання у місцях де хвилину тому торкнувся голочок.

©Марія Солтис-Смирнова