Орисине бажання

Під ногами у Орисі виднілося невелике жужмо.
Дівчина нагнулася і почала перебирати: її торішня улюблена сорочка, братові штанята, Іванчина святкова спідниця. Брат із сестрою нині гостювали у хрещених, тому в хаті було надзвичайно тихо. Лиш у кріслі посопувала бабця над вишивкою.
І здалося їй на старості те шиття?!
Здавалося, що бабця перебрала дальню скриню зі спальні, поки батьки на полі.
Орися підняла ті лахи та й склала їх на лаві.
Колись та сорочка з ружами була щодня ношена. Ось дівча навіть на лікті трохи тканину протерла. А тепер вона їй мала. Та й вишиванкка, що зараз носить, не така гарна.
Ех, стати би знов малою, - прошепотіла.
У хату через вікно якраз влетів легіт. Він здивовано глянув на дівчину. Поки ще підліток, гарне волосся, усмішка, сірі сумні очі. Невтямки було вітру, нащо їй знову ставати малою. Та вирішив посприяти.
Вибігла дівчина за мить з хати, а там раптово дощ почався. Літня злива за хвилину перетворила світ у ляпавицю. Ноги мчали калюжами назустріч полю.
Аж тут Орися побачила прямо перед собою батьків. Тато-бородій тримав над мамою полу камізельки.
Та ті чогось оминули дитину і пішли додому.
Дівчинка почимчикувала за ними.
А де Орися? - почула вона через вікно.
За вами побігла, на поле. Розминулися, чи що, - дивувалася бабця.
Вона взяла до зморщених рук складені внучкою речі і підійшла з ними до вікна.
І простолиць через шибку побачила онучку. Кліпнула три рази, перехрестилася та й вийшла до неї:
Орисько?!
Так, бабо.
Що сі стало?
Та пожалкувала, що з вишитої сорочки виросла. От хтось і почув має бажання стати малою.
Ото дурненька, я навчу тебе вишивати. То будеш мати таку сорочку, яку схочеш!
Батьки пішли пасти худобу, то Орисю не бачили.
А дівчинка швидко вчилася вишивати хрестиками.
Бабцю,а такі ружі як зробити? - спитала у старенької.
Ну, тут, доцю, не хрестик, а гладь. Ось так шити треба.
Бабуся не стала говорити онучці, що вона виростає з кожним вишитим стіжком.
Ох, як гарно виходить! - раділа Орися.
Так, буде в тебе найкраща сорочка, як мама зшиє.
Ввечері Орися дивилася на заграву за вікном у новій сорочці. А батьки й бабуся повторювали, яка ж вона молодчинка та яка доросла.
Ну а з бажаннями дівчинка тепер стала дуже обережною.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна