Пластику не місце в річці

Івасикові було нудно. Хлопчик зайшов до ванної і почав перебирати там усілякі мила й шампуні.
Ось його дві баночки. Ось татова одна, синя. У мами ціла колекція - пінка для ванної, морська сіль, що пахне до чхання, маска, шампунь, кремів три штуки, гель для душу. У сестрички Катрусі оліййка і велика банка "для всього іншого".
На умивальнику мильничка з твердим милом і баночка з рідким. Що вдієш, якщо останнім користуватися другокласнику зручніше.
Це ж скільки пластику лише у них. А сусіди? Знайомі? Ціле їхнє містечко?
- Мамочко, я до річки.
Весна вже радувала хорошою погодою, тому хлопча з друзями надумали пускати паперових корабликів.
- Добре, - почув з кухні, де вона годувала сестричку.
Біля річки, котра текла парком майже біля будинку, сьогодні було шумно. Вихідний.
Іванко побачив Миколу і Сашка біля мостику.
- Привіт, готові?
Шість очей світилися радістю від нової пригоди. Адже це були не просто паперові кораблики, а справжні піратські шхуни, що мали знайти скарби. І їхні капітани хотіли пробігтися берегом по цілому парку.
Але, як тільки хлопці почали спускатися до води, радість зникла.
Коробка від соку, кілька пластикових стаканчиків, пляшечки з-під газованої води лежали просто на траві.
- Це ж усе може впасти в річку і поплисти аж в океан.
- Я читав про велетенську черепаху, в череві якої знайшли тридцять кілограм пластику.
- Давайте, хоч це приберемо. У мене пакет є. Я до магазину пізніше збирався, - Миколка витяг з кишені торбину.
Всі втрьох взяли палички і ними збирали сміття.
Трава стала чистою, виглянуло сонце і хлопцям здалося, що воно сяяло якось яскравіше для них.
Ось до берега прибилася ще одна пляшка, скляна.
- Може, і її вдасться дістати? - міркував Іванко.
Він вже нагнувся до знахідки з паличкою, як зверху, з мосту, хтось дорослий спитав:
- Ви тут суботник влаштували?
Друзі ще такого слова не знали, тому розгублено переглянулися.
- Прибираємо.
- То й ми допоможемо, - сказала компанія старшокласників.
Вони ходили з цими малюками в одну школу. І знали, що ті поганого чогось не роблять. А самі якраз поверталися з заняття юних натуралістів.
- Може, за тиждень ви з нами дерева садитимете? - спитав Івана Сергій, він жив у сусідньому під'їзді.
Другокласники закивали головами.
А дорослі, які побачили, що діти прибирають біля річки, й собі почали збирати непотріб.
Минуло якісь тридцять хвилин, а довкола було чистісінько.
І три піратські шхуни вирушили в плавання.
Їхні капітани бігли чистим берегом річки аж до воріт парку.
І біля кожної урни бачили торбинку з пластиком.
- Одну черепаху ми точно врятували, - сказав Миколка.

©Солтис-Смирнова Марія Петрівна