Три козаки

Жили колись давно на кручах Дніпрових три козаки.
Один жив на найвищій кручі, голос мав тендітний та й любив співати. Тому й називали його Співак.
Виходив вранці з хати-мазанки і заводив:
- О-о-о-о-о!
На іншій вершині жив Гравець. Він прокидався вже від пісні сусіда, брав до рук власноруч зроблений бубон і грав за Співаком:
- Бум-бум-бум!
Та найбільше пощастило Гопачку. Жив він поміж двома кручами і танцював під гру та співи.
Ноги і руки його ніби жили своїм життям.
Час минав. А козаки й досі не зустрічалися.
Та настала мить, коли почули всі троє гучні і тривожні звуки.
Спустилися Співак і Гравець зі своїх круч і зустріли на березі Дніпра Гопачка.
- Щось ці звуки недобре несуть, -, сказав козак-співак.
- Та ми ж не втечемо, - насторожено, але впевнено мовив музика.
- Звісно, - додав танцюрист.
Як почали вони грати, співати і танцювати одночасно, звідкіль не візьмись, стали за ними інші воїни.
- Не віддамо своєї землі нікому.
Довго билися козаки. Сили були нерівні. Але Співак, Гравець і Гопачок не переставали підбадьорювати інших.
І врешті-решт вороги втекли.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна
не для поширення!