Skip to Content

Зимові гості

Якраз за парканом росла велика ялинка.
Білячок час від часу стрибав з паркану на гілки, вибирався на верхівку і дивився вдалечінь. Десь там на полі жив його друг Мишастик.
Відтоді, як похолодало, а пожовклу траву вночі вибілював сріблястий іній, мишеня з поля перебралось до сараю.
Там і солома для кубельця, і корова з козою, щоб свіжим молоком напоїти.

Карта скарбів

Вони, двоє братиків Петрик і Павлик жили неподалік озера.
Та такого великого, що кінця й краю у ньому видно не було.
Якось вирішили вони зі своїми товаришами у піратів погратися, скарби пошукати.
Матуся навіть скарб хлопчикам дала - справжні піратські монети! Та ще й шоколадні!
Зробили Павлусь і Петро скриньку, поклали туди дублони золоті.

Зима

Пухнастий рудий хвіст прикривав блакитні очі.
Рудько сидів на порозі хати і... боявся ступити на сніг.
Біле покривало виблискувало коштовним камінням у сонячних променях.
- Іще разочок! Ще раз!
Кіт розвернувся у бік, звідки чулися голоси.
Двоє мишенят видерлися на присипаний сніжком паркан.
- Ми ще в цю кучугуру не стрибали!

Фея Квіточка

Цього року весна запізнювалась. Поле без снігу потребувало сонячного тепла, але вітри його зовсім не підпускали до землі.
Та весна мала маленьку крилату помічницю. Фея Квіточка поспішила через луг і поле. Де вона торкнеться землі, зелень проростає, посміхнеться - квіточка пелюстки розкриє.

Швейних справ майстер

Ця історія почалася дуже давно, коли Майстер був молодим ще, а його іграшки не такими досконалими.
Цей пупсик відразу одягнувся у джинсового каптурика та комбінезона й оселився на верхній полиці майстерні.
Та трапилось так, що творець іграшок геть за нього забув.

RSS-матеріал