Skip to Content

Мандрівка на Північний Полюс

Пінгінятко Отті розглядало листівку. Там були намальовані справжні дерева, вкриті крихітними рожевими квіточками. І під деревом стояла хатинка, попри яку цвіли тюльпани.
На листівці біля малюнка переливалась "ВЕСНА".
А зі зворотнього боку ведмедик Мілкі написав: "У нас почається літо, не мерзни, приїжджай!"

Відродження Вітряка

Серед поля спав старий Вітряк.
Його вже так давно покинули господарі, що й не згадаєш. У стінах утворилися щілини. Спочатку туди заглядали миші, щоб знайти і поласувати зернятами, але пшеничні та житні зерна швидко скінчилися.
Залишився Вітряк сам.
Зима вкрила землю білим снігом, вітер співав колискових, розгойдуючи крила і повертаючи покинутого в час, коли він був потрібний.

Незвичні ласощі

Якось відправила мама-ведмедиця своїх синочків Бурого і Солодколапого до лісу по ягоди на пиріг.
Дивляться вони, а на галявині яблунька зі стиглими плодами. Зірвали ведмедики кілька яблучок в поклали до кошика.
Неподалік зібрали жменю соковитої лісової суниці.
Та, як підійшли до малинника, сталася біда.
Бурий всі ягідки клав до яблук та суниць, а Солодколапого до рота.

Мишачий день

Камінець виник на дорозі геть несподівано. Мишеня не встигло звернути, перечепилось через перешкоду і впало. Коли піднялося, метелик вже зник
З-за кутка будинку ліниво виглянув кіт Плямка, побачив Сірячка і чкурнув мерщій до здобичі.
Довелося малому ховатися додому.
Таза кілька хвилин дзвіночок повідомив про те, що прийшли гості. До нірки поважно зайшов хом'ячок Пух.

Куди поділася ввічливість

Одного разу я, мала, залізла до бабусі на коліна.
Вона гладила мене по кострубатій косі і розказувала історію:
-- Це було так давно, що мало хто й пригадає. Серед степу широкого розляглося село. Та люди в ньому жили злі і непривітні. Тільки за себе й дбали, нікому не допомагали.

RSS-матеріал