Skip to Content

Північний олень

Далеко-далеко на Півночі, де лютують вітри, а літо таке коротке, що не встигаєш й кліпнути, жив Олень..
Одного разу, коли вже вся земля була вкрита пухкою ковдрою снігу, він знайшов не замерзлий ставок.
Олень нагнувся і напився. Та його довгі роги теж намокли.
Коли він підняв голову, з обох її боків стікала вода.
Але мороз швидко перетворив її на бурульки.

Художник

Мишко сидів на ґанку і дивився, як крізь крони дерев пробивається сонце. Один з промінців упав на квітку ромашки біля ніг гномика. І туди ж сіла смугаста бджілка.
- Глянь, мамусю, яка краса, - сказав малий, коли вона прийшла його кликати до столу.
- Хоч бери й малюй.
- А це як?
- Ну що ж, обід півгодини почекає.
Матуся зайшла до хатинки і за хвилю повернулася з якоюсь коробкою.

Як Василинка час загубила

Василинка прийшла за школи.
Вона навчалася вже аж у третьому класі, була старанною ученицею. І сьогодні на неї чекав її перший самостійний проект. Поки батьки на роботі, вони дозволили доні покористуватися домашнім комп'ютером, щоб знайти матеріал.
Тому дівчинка, прихопивши тарілку з розігрітим обідом пішла до татового столу, де лежав ноутбук.

Бібліотекар

Гномик Мишко прочитав з батьками вже всі книжки, що були вдома.
- Пора записуватися до бібліотеки, - посміхнулась матуся.
- Завтра? - з надією спитався малюк.
- Ну, добре, - погодилась вона, цілуючи синочка перед сном.
Ранок поцілував промінчиком Мишка у носика. Гномик хутко піднявся, вмився і побіг снідати.

Двірник

Того ранку гномик прокинувся, як тільки почало світати. Він глянув на порожню подушку тата і швидеько почав збиратися.
Вибіг за двері. Та й забувся, куди біг.
Старий двірник Тарас ніс граблі та мітлу на плечі.
Ось він підійшов до лавки біля зупинки, поклав усі свої скарби, одягнув грубі робочі рукавиці і почав збирати залишені кимось газети.
"Це ж я забув їх додому занести!"

RSS-матеріал