Чарівний сад і сумний виноград

У одному чарівному саду росло дуже багато цікавих рослин.
На клумбах цвіли дивовижні фіалкт, петунії, троянди.
Довкола саду був живопліт із малини, смородини, порічок.
Тягнулися до сонця соковиті черешні, вишні, персики, абрикоси, яблуні і груші.
І тільки підпертий Виноград стояв якось осторонь. Він не міг ні з ким поговорити, когось послухати, порадіти здалека за хороший урожай.
Але сталося диво. Поміж гілками Винограду влітку оселилася дрібненька синичка.
-:Крихітко, звідки ти тут взялася? - непокоївся про неї зелений велетень.
Бо довкола чарівного саду поширювалося закляття - ні одна жива істота сюди не могла дістатися.
- Вітром принесло, - відповідала пташка.
Тепер Виноград не сумував. Синичка багато не літала - лише по саду. Полетить до вишеньки - розкаже, скільки ягідок з’їла, де викинула кісточку і скільки ще зелених вишень не дозріло. Відвідає малинник - похвалиться, що там равлик завівся,
- А які солодкі абрикоси! Це я вперше куштую! Але навіть гадки не мала, що вони такі смачні! - щебетала пташка за якийсь час.
Сумний Виноград аж розцвів від такої уваги.
- Тобі би бджілку - мали б багатий врожай.
- Бджілку?
- Дз-з-з-з, - почулося десь неподалік.
А біля винограду з’явився вулик.
“Дійсно, чарівний сад,” - подумала синичка.
Тепер вона літала й у квітник. Ділилася з Виноградом, скільки квіток на білій петунії, а скільки на рожевій, розказувала, які відтінки на трояндах.
-:От би й мені таких кольорів, - шепотів Виноград, розглядаючи маленькі ягідки поміж листя.
Ніхто в саду й не помітив приходу Осені. Аж поки Виноград не здивувався - його ягідки були й рожеві, і білі, і з персиковим відливом, і навіть сині.
А пахли так солодко!
Та синичка десь поділася.
- Вітром здуло, - подумав якось Виноград, коли з нього впав жовтий листок.
Але він вже не сумував. Радів осінньому сонцю, кружлянню бджіл довкола і чекав свою пернату подружку додому.
Сама прилетить, бо вже достатньо для цього підросла.

©Марія Солтис-Смирнова