Новий смак
- Мишку, Мишку йди сюди!
Ведмедиця М'яколапка визирнула з домівки, виглядаючи сина у пагінцях молодої малини. Поміж зеленого дрібного листя легко було розгледіти пухнасту потилицю.
Та Ведмежа не зважало на мамин голос.
Тоді ведмедиця тиїенько підкралася, і щоб не злякати малюка, зазирнула йому через плече.
На невеличкій незабутці - і звідки вона тут взялася - сиділа бджола.
Смугаста комашка пометушилася якийсь час, а тоді полетіла шукати іншого сніданку.
- Мамо, а то хто?
- Бджола. Сподіваюся, з нашої пасіки. І скоро ми їстимо мед, - ведмедиця погладила синову маківку.
На неї піднялися двоє допитливих очннят. Мишко зацікавлено перепитав:
- Мед?
- Так, пахучий, солоденький, і корисний.
Щодня мишко чекав і шукав бджіл. На маминих улюблених півниках, трояндах, петуніях.
Якось поруч на галявині ведмежа знайшло суницю.
- То мед? - спитала воно маму і показало на маленьку ягідку.
- Ні, Мишку.
Мама-ведмедиця була зайнята у квітнику. Тому залишила синочка без пояснення.
Вже дозріла малина біля дому. І ведмежа, з'ївши одну солодку й пахучу ягідку, спитала маму:
- Може, це мед?
- Ні, мій хороший. Це - ягідка малина. А медом з нами поділяться татові бджоли.
За кілька днів тато прийшов надзвичайно рано з пасіки. У руках в нього було великий глечик.
- Уявіть, одна із сільських корів у пошуках різнотрав'я аж до нашої пасіки прийшла. Тепер вона час від часу приноситиме нам молоко.
Мишко спробував пахучого білого напою. Але ж то не мед!
І пішов на вулицю. Може, бджоли нарешті його теж принесли.
Та де там.
І такий сум охопив малого, що вже ні бджіл, ні маминих квітів, ні навіть меду не хотілося.
І тільки думав Мишко розплакатися, як тато знову покликав його додому.
- А тепер скуштуй і це.
На скибочці свіжого ще навіть краплю теплого гречаного хліба перелилася на сонці незнайома рідина. Малий вдихнув. Пахне травами. І солодка на смак.
Оченята замружилися від задоволення. Золотиста солодка пахуча насолода стікала з хліба поміж пальці. І ведмежа облизувало краплю за краплею.
- То як тобі? - спитав тато.
- Смачний мед? - поцікавилася мама.
Малюк здивовано перезирався з батьками. Він так довго чекав, що аж розгубився.
А тоді широко усміхнувся і відповів:
- Чудовий смак.
© Марія Солтис-Смирнова