Фея Мелодія

- Чуєте музику?
Фея Любов глянула на сестер, але всі вони продовжували займатися своїми звичними справами.
- То тобі щось вчувається, - поправила окуляри Мудрість.
Але в наступну секунду музика стала голосніша і всі кинулись до вікна.
- Музика!
Поруч з будиночком на дереві ніколи не було чути музики досі.
Коли лісові феї відчинили двері, на порозі стояла вона.
Маленька, тендітна, з нотками на крильцях.
- Я - Мелодія. І, здається, трішечки заблукала. Мала летіти до королеви польових фей, а вітром занесло до вашого лісу.
Її велика торба вилазила гострячками з різних боків.
- О, тут мої музичні інструменти. Коли люди починають мугикати собі якусь мелодію, вони озираються. Зазвичай, інструменти дуже чутливі і обирають собі свою. А моя робота - все це впорядкувати, якщо щось іде не так, і довести музику до ідеальної.
- Погостюєте у нас? А заграєте ще щось?
Чотири господині обступили з усіх боків гостю.
- Може, й нас чомусь навчите?
За хвилину з будиночка лісових фей линув солодкий духмянець і музика.
Іноді не ідеальна, адже до сопілки, скрипки чи цимбалів бралися Доброта, Любов або Посмішка.

© Марія Солтис-Смирнова