Обережно з бажаннями

Кіт не міг заснути. Чорна лапа все потирала очі, але вони ніяк не заплющувалися.
"От би зараз долетіти до Місяця," - думав Плямка.
На йому його рудому тілі було єдине чорне місце - лапа.
Саме нею він і бешкетував зазвичай: розгрібав вазони, пересовував непотрібні чашки на столі, які гірко пахли кавою, грався клубком ниток чи залізав у сметану.
Та варто було Тетянцв взяти до рук книжку, як рудий бешкетник перетворювався в уважного слухача.
Вже кілька днів дівчинка читала про космос, тому котик мріяв полетіти до Місяця. Але як це зробити?
За вікном стало темно.
Раптом рудик відчув, що він піднявся над лежанкою, пролетів вікно, над містечком, досягнув хмар і понісся далі.
Місяць вставав все більше і ближче. Ось чорна лапа зупинилася на поверхні. Холодно. Як же тут холодно!
Руда шерсть настовбичилася. А Плямці захотілося повернутися у теплу домівку.
- Нам потрібна твоя допомога, - почув він.
Позаду стояли зелені мініпути-місячники. Вони були схожі на людей, але дрібненькі, як миші.
- З одного супутника на Місяць спустився Щур. Із того часу він ловить нас на обід, - вів далі найсміливіший мініпут.
- Ви ж перенесли мене сюди. Невже ви не можете повернути його на Землю? - здивувався котик.
- Ну, ми виконали твоє бажання. А він хоче всіх нас з'їсти.
- І де цей Щур сховався?
Плямка напустив на себе вигляд хижака.
- Біля великого кратера. Ось там.
Всі попрямували до великої діри.
З неї на кота дивилися два злі ока. Саме наближався час обіду.
Кіт схопив щура за хвоста і думав: "Хочу додому!"
Руденький заплющив очі, а відкрив їх вже в теплі й тиші рідного дому.
Тільки в його зубах стирчала одне щуряче шерстинка.
Цікаво чи врятував він мініпутів?
Десь за стіною почувся хруст. Щур їв його корм. Пора цього шкідника гнати далі.
Плямка голосно нявкнув:
- Тікай!
Гризун з переляку побіг з дому.
"Треба бути уважним зі своїми бажаннями!" - подумав котик перед тим, як знову заснути.

© Марія Солтис-Смирнова