Порятунок

Над селом потемніло.
Стара знахарка Маґда виглянула у вікно і побачила що над її хатою збираються сиві хмари. Їх ставало більше і більше, а всередині вже утворювався вир.
Старенька закрила фіранку і почимчикувала до полиці, спираючись на палицю. Її хустина вже коливалася від вітру. Але ноги в сталевих черевиках міцно трималися на землі.
- А щоб вам, вирішили бабу дістати?!
Вона взяла звідти маленьку пляшечку, яка аж світилася зсередини, відкрила її і вмухнула.
Від цього з пляшечки вилетіла крихітна краплинка. А з неї за мить перед бабусею виник гном.
- Замало з тебе користі, - зітхнула старенька .
Про що мова, крихітний чоловічок із червоними шкарпетками та таким же ковпачком не зрозумів. Вихор закрутив спочатку його довгу бороду, а тоді й самого гнома, підняв його до стелі і поніс через комин у хмари.
- Іще раз!
З наступної краплини виник примарний чоловік.
- Юльку, ти?!
Він керував таким же напівпрозорим човном. Як і при житті, куди щоранку долав річку у пошуках риби.
Не встигла баба й злякатися, як примара теж розчинилася, захоплена виром.
- Може хоча з третього разу пощастить лишитися тут.
Після цих слів із крихітної краплинки виріс справжній велетень з булавою. Від несподіванки він вперся в стелю і голосно завив.
Та так що баба аж впала у відкриту скриню з травами А ті зловісні хмари швидко розбіглися небом.
- Ми перемогли, - зраділа знахарка Маґда. - Я ще на рік залишаюся спокійно тут жити. А як старий чаклун Злидня не знайде чим подолати велетня, то й довше буду. Надумав стару бабу обдурити!
Тільки тепер вона обдивилася свого рятівника. Худий, в обдертій одежі велетень тільки несподіванкою міг здолати чари.
- Ходімо погодую тебе чимось смачненьким! До наступного року будеш вже сильнішим.
Як ти думаєш, що їв велетень?
Правильно у таку спеку лише ягідне морозиво.

© Марія Солтис-Смирнова