Фартушок

Фартух шеф-кухаря йому був дуже великий.
-Еге-гей, рости ще, хлопче, - підсміювався Сірий з Вуханя.
Але племінник вжк готував краще за дядька.
Він у лісове кафе приходив перший і йшов останній.
Варив щавлевий борщ, пік морквяні пироги і смажив шпинатні млинці.
Але дядько ніяк не допускав молодого й жвавого зайця до головного - оформлення страв.
- От доростеш до мого фартушка, тоді.
Побачила це у вікно сова Мудра. І обурилася: "Їжа в племінника смачніша! Треба йому допомогти!"
Полетіла вона до кравця, їжака Колючки, і розказала йому свій план...
Наступного ранку заєць Сірий одягнув свій кухарський ковпак. І вже взяв фартух. Емблема його. Але розмір?!
Якраз Вухань проходив повз:
- Здається, я до нього доріс, - посміхнувся він.
Фартух був як на нього шитий. І шеф-кухарю не залишалося еічого, як вчити племінника прикрашати і подавати страви.
З того часу відвідувачів у кафе побільшало.
А сова щоразу посміхалася. Добре, що Колючка, коли пошив Сірому новий фартух, не зізнався, що вони зробили.
Бо найбільше любив шпинатні млинці з чорничним джемом. А найкраще це все готував Вухань.

©Марія Солтис-Смирнова