Цікавинки зі скриньки

Наступного дня Жанночка сама побігла до чарівної скриньки з папером, ножицями і клеєм.
-- Хочу літо, -- сказала маленька мамі.
--Може, бабусі листівочку до свята зробимо?
-- Так, так!
На аркуш незабаром гіркою лягали стрічечки жовтого, червоного, синього, зеленого, рожевого і бузкового кольорового паперу.
Тільки цього разу папірці вперлися, і ніяк не накручувались.

Була в однієї матусі донечка.
Маленька і чепурненька, що полюбляла гарненькі сандалики і шапочки.
Та у крихітки був такий непосидючий характер, що й 5 хвилин Жанночка не сиділа на місці.
Одного ранку, коли з сірого, затягнутого хмарами, неба падав дощ, а маленька не знала, чим зайнятись, мама дістала скриньку.
--Це чарівна скринька. З її допомогою ми зробимо свій дощик.

Мишко був справжнім хлопчиком, для якого машинки, літачки, кораблики значили дуже багато.
Мама з татом говорили, що малюк буде інженером, бо міг розкласти і заново скласти кожну машинку.
Та одного разу малюк з батьками поїхав на дачу.
А взяти з собою улюблені іграшки забув.
Зате мав олівці і кілька альбомів.

Над кольоровим папером схилився малюк.
Крихітний темноволосий кучерявий хлопчик з шоколадними очима тримав у руках ножиці.
 Чік-чік, -- співали вони, бігаючи по аркушах.
Вниз час від часу падали кольорові клаптики.
Спочатку і хлопчик, і ножиці працювали акуратно, вирізаючи квадратики, трикутники, кружечки різних кольорів і розмірів, але потім обоє втомились і почали просто гратися.

У столі дівчинки-дошкільнятка жили справжні Ножиці.
Ні-ні, не такі вони були гості.
Але папір крихітка спокійно могла ними порізати.
А вона так любила це робити.
Та й Ножицям таке заняття подобалось.
І звичайний папір перетворювався в справжні шедеври.
Ножиці перетворювали його у чудовий хвойний ліс з грибочками, то стіл засипали квіти, чи починали довкола літати метелики.