Папір і ножиці. Картинка з клаптиків

Над кольоровим папером схилився малюк.
Крихітний темноволосий кучерявий хлопчик з шоколадними очима тримав у руках ножиці.
 Чік-чік, -- співали вони, бігаючи по аркушах.
Вниз час від часу падали кольорові клаптики.
Спочатку і хлопчик, і ножиці працювали акуратно, вирізаючи квадратики, трикутники, кружечки різних кольорів і розмірів, але потім обоє втомились і почали просто гратися.
 Чік-чік!
І вниз впала довга блакитна смужка.
-- Чік-чік!
Її накрив крихітний кривенький трикутничок жовтого кольору. І на нього посипались зелені клаптики.
Малюк поклав ножиці вбік, узяв альбом, фарби, і почав малювати.
Небо з пухнастими білими хмаринками було готове.
І не встиг Дмитрик придумати, що буде на картинці ще, як вітер, що залетів у кватирку, подув на сіренький трикутничок, і він впав на малюнок.
-- Дах до хатки! – зрадів хлопчик.
Він намалював оранжеві стіни, на які приклеїв клаптики трішки світлішого паперу.
Жовте віконечко прикрасив зеленими трикутничками-фіранками.
Внизу, біля хатки, посадив травичку, посипаючи фарбоване місце шматочками такого ж кольору.
Синя смужечка стала річечкою.
-- Зараз ще сонечко зроблю і човника намалюю, -- радів малюк, дивлячись на гарненьку картинку перед собою.
-- Синку, обідати! – покликала мама.
Жовте сонечко лягло біля малюнка.
У Дмитрика ще буде час закінчити роботу.
Зараз час їсти і спати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна