Кольоровий дощик

Була в однієї матусі донечка.
Маленька і чепурненька, що полюбляла гарненькі сандалики і шапочки.
Та у крихітки був такий непосидючий характер, що й 5 хвилин Жанночка не сиділа на місці.
Одного ранку, коли з сірого, затягнутого хмарами, неба падав дощ, а маленька не знала, чим зайнятись, мама дістала скриньку.
--Це чарівна скринька. З її допомогою ми зробимо свій дощик.
Жінка дістала зі скриньки кольоровий папір, ножиці і клей.
--Зараз будемо хмару робити.
Але у мами в руках папір сірого паперу перетворився лише в тоненькі смужечки.
--Нема хмарки!-- розгубилась крихітка, але мама лише торкнулась її рукою і почала скручувати паперову смужечку.
За нею другу, третю...
І зупинилась лише тоді, коли накрутила десяток чи навіть трохи більше.
А донечка сиділа тихенько і заворожено спостерігала.
--Давай клей!
Тепер робота кипіла в 4 руках.
Маленька подавала, матуся клеїла.
--Ура, хмарка!--зраділа крихітка. --А дощик буде?
Тепер різнокольорові смужечки перетворювались спіральки-краплинки і клеїлись під хмаркою.
3 жовтенькі крапельки, 2 блакитні, 3 оранжеві, 2 зелені і стільки фіолетових лягали дощовими струйками.
--Гарний і веселий дощик!
--А сонечко збоку зробимо? Чи квіточку? Може, метелика?
Тільки Жанночка вже не чула.
Вона взяла свій дощик і понесла його до вікна.
Може, й там вже йде такий яскравий.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна