Весна-красна 1

Якось Боровичок прокинувся від того, що біля хатинки дзвеніли краплинки води.
Сонечко ще лише сонно посміхалося з-за сусідньої гори, а з даху лісової оселі весело дзюркотіла вода.
-- Невже весна прийшла, -- зрадів лісовичок і підхопився з ліжка.
За дверима хатинки снігу поменшало і пахло прілою травою і хвоєю.
Навіть синички сьогодні співали радісно:
-- Весна іде, весна іде!
Тепло несе, тепло несе!
Боровичок вдихнув весняного свіжого повітрю і повернувся назад: перед походом до лісу потрібно вмитися і поснідати.
Після цього охоронець лісу пішов оглядати господарство.
Сонце піднялося вже вище, тому на галявині з-під залишків снігу несміливо виглядали голівки підсніжників.
-- Яка краса! -- вигукнув лісовичок, побачивши маленькі білі квіточки. -- І як гарно пахнуть.
Та й пішов далі.
Неподалік господарювали Пухнаста і Руденька, змітаючи з гілок залишки снігу і перевіряючи комірки з запасами.
-- Доброго ранку! Доброго ранку! Як гарно, як тепло! Уже весна йде! -- швиденько мовили сестрички, не відриваючись від роботи.
-- І вам доброго дня, -- мовив Боровичок.
Білі шубки зайців вже не здавались такими пухнастими. Вухастик і Сірячок також вибралися з нірок, але щоб поласувати корою, що ще вчора ховалась під снігом.
-- Весна прийшла! Тепло принесла! -- проказали стрибунці.
А лісове озеро грілося в лагідних променях сонця. Лише де-не-де по воді плавали невеликі крижинки.
Водяник відразу ж з'явився на поверхні.
-- Привіт, друже! Радий тебе бачити. А то всю зиму сидів тут у самоті.
-- А як же русалки? -- посміхнувся товариш.
-- Краще не питайся, - відповів Водяник.
Обоє ще трохи погомоніли, розповідаючи, як провели зиму. А потім лісовичок, пообіцявши банку ожинового варення другові, рушив додому.
Після обіду його чекала ще одна прогулянка лісом.
Цікаво, чи прокинулись уже їжачки і Білошийка?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна