Лісовичок Боровичок і його господарство

Чаювання після прибирання закінчилось, і Білошийка повів друга до бджілок.
Старенький дідусь з села неподалік тримав тут справжню пасіку. Він поставив для бджілок вулики, гарно їх утеплив, щоб комашки зимою не мерзли, і час від часу приходив за медом.
А бджілки були дуже працьовиті, тому й мед у них час від часу вже не поміщався у вулику. Тому маленькі пригощали ведмедика.

Рано-вранці, коли сонечко лише виглянуло з-за обрію, Боровичок вже прокинувся.
До приходу ласуна Білошийки (а той прийде снідати малиною) треба вмитися і розчесатися.
Лісовичок швиденько з цим впорався, одягнув чисту сорочку та штани, бо ж у гості йде, та й вийшов з хатинки.
Вгорі липові листочки переливалися крапельками роси.
Десь у лісі співав соловейко.

Ранок Боровичка почався несподівано.
З вулиці долинало незрозуміле буркотіння.
Лісовичок швиденько виліз з-під ковдри (її подарувала ще бабуся в дитинстві), одягнувся, і вибіг надвір.
Неподалік через чагарники ліз ведмідь.
Але кущі були такими густими, а колючки дуже гострими.
Тому бурий і бурчав так голосно.
Охоронець лісу поспішив на допомогу:
- Що трапилось, ведмедику?

У той же вечір, як лісовичок перебрався до лісу, він пішов шукати воду.
Мало того, що потрібно вмиватися, підтримувати чистоту в будиночку, то Боровичок ще й любив компоти варити. А без води - ніяк.
Новий охоронець лісу взяв невеличке дерев'яне відерце, яке змайстрував нещодавно, і пішов на пошуки.

Серед великих Карпатських гір був затишний і тихий ліс, де весело дзюрчали кілька маленьких струмочків, які утворювали невеличке озерце, на соснах постукували дятли, а в дуплах вели господарство білочки, де біля коріння дерев були помешкання їжачків, а у нірках жили сірі вухаті зайці.