Лісовичок і бджоли

Чаювання після прибирання закінчилось, і Білошийка повів друга до бджілок.
Старенький дідусь з села неподалік тримав тут справжню пасіку. Він поставив для бджілок вулики, гарно їх утеплив, щоб комашки зимою не мерзли, і час від часу приходив за медом.
А бджілки були дуже працьовиті, тому й мед у них час від часу вже не поміщався у вулику. Тому маленькі пригощали ведмедика.
Все це розповідав бурий лісовичку по дорозі.
Пасіка знаходилась на світлій-світлій галявині неподалік.
Друзі підійшли до першого вулика.
Тиша.
- Всі бджоли полетіли за пилком, - сказав Білошийка.
З другого вулика теж ніхто не озвався.
Боровичок підійшов до третьої бджолиної хатки.
Але на нього відразу накинулись маленькі смугасті охоронці:
- ти що, меду нашого хочеш?
- Так, - скромно відповів лісовичок.
Бджілки вже надумали його вжалити, як за друга вступився ведмедик:
- Це я його привів, - сказав Білошийка.
Малі охоронці зразу притихли.
- Він лісовичок, тому і про вас подбає при потребі, - продовжив бурий.
- Мене звуть Боровичок, - обізвався гість. - А мед мені потрібний до варення і чаю. Я так полюбляю солоденьке. Та я зовсім не хотів вас кривдити. Маю надію, що ми потоваришуємо.
Тепер замість кількох бджілок-охоронців біля вулика зібрався весь рій.
- Так, так, - підтримали чорно-жовті комашки.
Вони попросили баночку, яку помітили у руках лісовичка, і через мить винесли йому меду. Той пах так солодко, що гість не втримався, перехилив банку, і випив ковточок.
- Спасибі велике, - подякував Боровичок. - Наступного разу я теж прийду з подарунком.
І ведмедик з охоронцем лісу попрямували геть.
А подарунком для бджілок став букетик лісових квітів, які з того часу постійно приносили лісовичок і Білошийка.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна