Боровичок і зимовий ліс

Ставало все холодніше. Добре, що лісовичок з ведмедиком восени пічку побудували в хатинці: кинеш туди гілочок, і тепленько всю ніч.
Білошийка вже спав.
А охоронцю лісу так його бракувало.
Навіть Водяник дрімав - вода на озері за ніч навіть підмерзала.
"Ну все, пора вставати!" - сказав лісовичок.
У хатинці було трохи прохолодно, тому господар дозволив собі ще хвилинку поніжитися в ліжечку.
Миска з водою для вмивання стояла на лаві під вікном.
Боровичок заглянув туди...
Нічого не видно.
У лісі йшов перший сніг. Та такий густий!
"Оце роботи буде", - подумав Боровичок і пішов пити гарячий трав'яний чай. На столі в тарілці лежали пиріжки з яблуками, спечені два дні назад.
Згодом і сніг припинився.
Лісовичок одягнувся тепліше, і рушив оглядати ліс.
Зима огорнула землю пуховою ковдрою, наділа на ялинки пухнасті шубки, а на сосни - білі шапки.
Навіть голі гілки берізок, лип та дубів вкрив сніг.
Боровичок був задоволений - нічого ніде не зламалось. Маленькі джерельця також заховались під пухке біле покривало.
Охоронець лісу розгорнув сніг на найближчому джерелі - треба ж десь воду набирати.
Нірки їжачків та барлоги також прикрив сніг. Білочки вгорі вичищали дупла від снігу, а лісовичок поспішив на допомогу сірим мишкам і зайцям, які змінили шубки на білі.
Біля калини неподалік було так шумно. Боровичок поспішив туди. На кущику сиділи кілька жовтогрудих синичок-сестричок.
- У нас гості, - посміхнувся охоронець лісу.
З гілочки на гілочку стрибали дві пташки з червоними грудками.
- Це снігурі. Вони до нас кожного року зимою прилітають, - повідомила найстарша синичка.
Лісовичок вирішив не заважати гостині пташок.
Він пішов додому.
Того дня Боровичка більше ніхто не бачив.
А той щось майстрував вдома.
Наступного ранку пташки снідали за вікном лісової хатинки. Її господар змайстрував годівничку, насипав туди зерняток і крихти.Тому лісовичок, коли прокинувся, милувався пташиним співом.
Снігу більше не передбачалось, тому Боровичок оглянув ліс, провідав зайчиків-стрибунців, які страшенно любили морквяне пюре (його колись давно навчила робити бабуся).
Одного разу до хатинки прибігли білочки Руденька і Пухнаста.
- Лісовичок, допоможи!
- Що трапилось?
- Наші горіхи засипало снігом. Сніг розтопився, горіхи намокли і зіпсувались. А тепер нам нічого їсти.
Охоронець лісу запросив малих звіряток у хатинку, сам пішов до комірчини і виніс звідти кошичок з горішками.
- Цього досить? - спитав він рудих непосид.
- Дякуємо!
Маленькі поспішили додому.
Мишки теж іноді приходили за допомогою. Та їм, як і пташенятам, крихт і зерняток вистачало.
Зима пройшла швидко.
Одного вечора Боровичок дивився на зоряне небо. З даху накрапала вода.
"Це вже весна йде. Добре, що зима була не дуже холодною. Та й вітер не сильно гуляв," - подумав лісовичок.
Скоро вже прокинеться Білошийка.
Краса.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна