Тетянка поїхала в гості

На довгі зимові канікули, які були у татка на роботі, Тетянка з батьками поїхали до бабусі.
Бабуся жила у невеличкому селі поблизу гір.
Тут дівчинка ближче познайомилась з курочками і гусочками та побачила і навіть погладила справжню корову.
Бабуся їй одного разу показала, як корівку доїти, щоб було молочко.
А відразу ж по приїзді всі наряджали ялинку. Чогось там було прийнято прикрашати її не на Новий Рік, а на Різдво.
Тетянка носила то матусі, то бабусі іграшки, та так обережно, що жодна не побипась. Там були і різнокольорові кульки, і якісь дивні висульки, і зірочки. Та ще й кілька сніговиків.
А потім допомагала вішати на ялиночку дощик.
Скільки радості було, коли цю зелену красуню ввімкнули! Маленька уважно дивилась на червоні, жовті та сині вогники, які то гасли, то знову загорялись.
Мама того вечора розповідала донечці про те, що завтра буде Святвечір. І коли зійде перша зірка, всі сядуть їсти кутю.
А ще сказала, що ходитимуть колядники. Навіть заспівала коротеньку колядку. Дівчинка уважно слухала незнайому пісеньку.
Наступний день пройшов дуже швидко: поки мама з тіткою і бабусею порались на кухні, Тетянка з старшим двоюрідним братиком і татком на подвір'ї ліпили снігову бабу. Їй навіть відро на голову одягли.
А потім після денного сну всі почали готуватися до вечері. На вулиці якраз почало сутеніти.
Дівчинка сіла за стіл найперша.
Через кілька хвилин бабуся запалила свічку і всі сіли вечеряти.
Кутя дуже сподобалась маленькій, бо була солоденькою. Вона навіть бульбочку з рибкою не їла.
Після вечері бабуся почала колядувати, всі дорослі їй допомагали, навіть братик намагався колядувати. Тетянка ж поки що не знала колядок, тому вона тихенько слухала і спостерігала за ялинкою.
Скоро і на вулиці почувся спів - це діти рушили колядувати.
Так і о Тетянчиної бабусі прийшли. Маленька уважно слухала про новину у Вифлиємі., бо таку колядку вона ще не чула.
У той вечір крихітка не хотіла ніяк лягати спати. Все просила маму поколядувати.
Та матуся сказала, що завтра будуть ще колядки.
Але до справжнього Вертепу - вистави про народження Христа - дівчинка не була готова. Вона сиділа у мами на руках і уважно дивилась, як виступають. Адже вона ніколи не бачила царів, ангела, жида. Та й зірка була така велика і яскрава, що й на небі не побачиш подібної. От тільки Сура взялась їй за ручку, Тетянка ледь не злякалась. Добре, що матуся була поруч. Вертеп пішов, але за віком ще довго звучали колядки...
От тільки пора вже було їхати додому до міста.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна