Кольоровий столик

Коли Любочка підросла, їй купили гарненького дерев'яного столика, бо дівчинка дуже любила малювати.
Столик був простенький, без будь-яких малюнків.
Дівчинка підсовувала до нього свій улюблений червоний стілець, брала воскові олівчики, які їй вже давно купила матуся, гарний альбом з намальованою русалонькою, і сідала малювати.
От тільки малюнки Любочки були такі незрозумілі, що дівчинці незабаром набридло малювати в альбомчику. Матуся купила розмальовку, але рухи крихітної ручки з олівцем були ще досить нечіткими, тому малюнки були гарними лише, коли мама допомагала.
Та Любочка знайшла вихід з ситуації - вона почала розмальовувати свій новенький столик.
Спочатку батьки сварили свою маленьку художницю. Потім вручали маленькій ганчірку, і Любочка разом з мамкою мила свій столик.
Але потім, коли малюнків з кожним днем ставало все більше, і столик просто розцвітав, і тато, і мама почали допомагати донечці малювати на столику. Згодом на ньому з'явились з одного боку сонечко, з іншого місяць і кілька зірочок. Під ними розташувалась хатинка у садочку, де росли і дерева, і квіти. Трохи далі текла блакитна річечка попри зелений березовий гайок.
Кожного дня хтось щось домальовував, а маленька з'єднувала все доріжками.
Коли на столику не залишилось жодного не розмальованого клаптика, татко приніс якусь банку.
Вони з мамою забрали столик з дитячої кімнати, поклали Любочку спати...
А через два дні столик знову був у кімнаті дівчинки.
Але він був інший - якийсь блискучий. По ньому навіть неможливо стало малювати.
"Треба собі шукати нове поле для творчості" - подумала крихітка, взявши до рук олівці.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна