Пригоди з шафою

Олівчики все ще були у ручках Любочки, коли вона звернула свою увагу на шафу, що стояла в кутку кімнати.
Вона була досить світлою, щоб малюнки на ній можна було бачити, а одну дверцю навіть прикрашало дзеркало.
Саме його у першу чергу почала розмальовувати крихітка. Вірніше, як їй здавалось, вона розфарбовувала себе.
Дівчинка розфарбувала собі волосся на червоне, підмалювала очі зеленим олівчиком, щоб вони були великі-великі, губи зробила чомусь фіолетовими, а внизу домалювала синю бороду.
А тоді вона взялась до других дверцят. Там згодом з'явилось щось схоже на квіточку, вгорі світило сонечко, а, може, й місяць, летів поруч літак чи птах.
Якось у маленької раніше не виникало бажання зазирнути всередину шафи, але тепер дівчинка шукала нове поле для творчості, бо у межах своїх рук ззовні все було у малюнках.
Крихітка стала на пальчики, відкрила дверцята, а там...
З одного боку були полички, на яких акуратно поскладені дитячі речі, а з іншого вгорі вішаки, де висіло кілька татових сорочок і більш нічого.
"Гарне місце для схованки," - подумала Любочка.
Вона зайшла, сіла.
"Тільки твердо, треба щось постелити".
Маленька звільнила нижню поличку від своїх пелюшок, поклала їх під вішаки, залізла всередину...
Через певний час матуся, поставивши варитися борщ, пішла шукати донечку.
Коли дівчинки не виявилось у дитячій, жінка перелякалась. Вона заглянула у всі кутки, подивилась під столиком, заглянула у ліжечко.
І аж потім в очі їй кинулись не закриті повністю дверцята шафи.
Побачивши малюнки, мама тільки посміхнулась - буде робота для них після обіду. Вона відкрила двері, а там...
Скрутившись калачиком на пелюшках спокійно спала Любочка.
Жінка акуратно переклала крихітку у ліжечко.
"Все таки не варто її залишати саму", - подумала вона, виходячи з кімнати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна