Неслухняний велосипедик

У місті, де жили лише машини, автобуси і трамваї та тролейбуси, в великому місті десь на окраїні жила сім'я велосипедів.Тато і мама ходили на роботу, а їхній малюк ходив у садочок.
Одного разу велосипедик захворів трішки, тому залишився удома.
Та вдома ж не цікаво.
Іграшки вже всі давно знайомі, книжечки всі переглянув, нових розфарбовок теж не було.
Тому він вслід за батьками попрямував на вулицю.
Але ж малюк не знав правил дорожнього руху! Його завжди батьки водили до садочка.
Та вирішив не повертатися додому, а все ж погуляти!
За межами будинку було дуже шумно.
На пішохідних доріжках, де пересувались велосипеди було тісно. Маленьких велосипедиків не було - діти у цей час перебувають у садочку або школі. Та дорослих було безліч. І всі вони кудись поспішали.
Поки велосипедик стояв на порозі будинку і дивився на цей рух, якийсь великий дядько-велосипед його зачепив, і малюк загубив свою пищалку, тому відразу кинувся за нею.
І тут почалось - малого штовхали всі дорослі, що були поблизу.
Пищалка підкотилась до самої дороги, господар, доганяючи теж...
Добре, що машина, яка їхала назустріч невмілому пішоходу вчасно зупинилась. Та ще й висварила неуважного пішохода:
- І куди ти їдеш?! Де твої батьки? Ти що, правил не знаєш?
Але ж він був ще маленький, тому правил дорожнього руху не знав.
Та не розгубився.
Він зійшов з дороги, став осторонь, щоб нікому не заважати і почав спостерігати.
Незабаром малюк вже зрозумів, що переходити дорогу можна лише по зебрі. А світлофор - хороший помічник у цьому - він дозволяє їхати або машинам, автобусам, або велосипедам.
Поблизу був парк, тому велосипедик тихенько поїхав туди. Там же правил не потрібно.
Ось де можна було спокійно погуляти! Він катався по доріжках, доганяючи пташок, дивився, як гуляють інші дорослі велосипеди, нікуди не поспішаючи, роздивлявся гарні дерева, кущі і квіти.
Поруч з тим парком якраз працював його тато. У нього почався обід, тому велосипед вирішив прогулятися літнім парком.
Коли він побачив на одній з паркових алей сина, який якраз спостерігав за дивовижними хмаринками, він не на жарт злякався.
- Як ти сюди потрапив?! - схвильовано спитав він.
- Ой, татку, я тепер знаю про перехід-зебру і світлофора, - повідомив бешкетник.
- Ходімо, тобі вже слід обідати, - лагідно сказав велосипед і за руку-кермо повіз непослуха додому.
Коли велосипедик поїв і ліг у ліжечко, тато серйозно сказав:
- Не виходь сьогодні сам з дому.
Та малюк його не чув - він вже міцно спав.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна