Ще одна пригода козлика

Якось господиня прибирала у хліву і відкрила віконечко.
Козлик, який стояв навпроти, відчув якийсь дивний вітер і принюхався.
- Так пахне весна, - мрійливо сказала мама-коза.
- Скоро потепліє, - додала поважна корова.
- А що таке весна? - зацікавився малюк.
Мама терпляче відповіла:
- Коли приходить весна, зникає сніг, стає тепло, повертаються з теплих країн пташки, що будуть співати нам за вікном, прокинуться комашки. А найголовніше - з'явиться свіжа соковита і смачна трава.
Козенятко зраділо. Йому вже сподобалась весна.
От тільки треба її дочекатися.
Через кілька днів за вікном малюк почув чудову пісню. Це якась пташечка так гарно співала. А всю зиму було так тихо.
Пройшло ще кілька днів, поки господиня не вивела на свіже повітря своїх тварин.
Але вони поки що не йшли на пасовище - трава ще не зазеленіла. Корова з маленьким телям, яке нещодавно народилось, козеня з мамою просто гуляли на подвір'ї.
Малий відразу ж побіг до великої калюжі. Там, крім свого відображення, козлик побачив і хмаринку, що пропливала прямо над ним. А схожа вона була на велетенського жука.
Як тільки він про це подумав, як біля ніг у нього зашуміло листячко, а з-під нього вибрався великий чорний жук.
Та й повітря пахло по іншому. По весняному, як сказала мама. Землею і сонцем.
Минуло ще трішечки часу, коли на дереві, яке було видно з вікна, з'явились перші листочки. Та й квіточки ніжного білого кольору не забарилися.
А наступного ранку господиня вивела худобу на пасовище.
Як же сумував козлик за квітами й травою. А вона була зараз ніжно зеленого кольору і дуже смачною.
Де-не-де розцвіли підсніжники й проліски. Над ними вже трудились жовто-чорні бджілки.
Краса! Весна прийшла!
А ввечері щасливий козлик дуже міцно спав. Тепер він щодня ходитиме на пасовище, де його чекає свіжа травичка.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна