Пригоди гномів. Лінивець

Ох, цей Лінивець!
Всім братам через нього було іноді не по собі, бо доводилось братам по черзі всю роботу замість цього брата робити.
А чого?
Та тільки йому дадуть завдання, як Лінивець шмиг в найдальшу кімнату або на горище, або, коли тепло, на верхівку дуба, щоб на сонечку погрітися, і спати.
Так і може цілий день спати.
І навіть їсти не хоче!
А брати замість нього і ліжко повинні стелити, і речі прати. А що вже говорити про прибирання, миття посуду, приготування їжі?
Правда, останнє було почесним обов'язком найстаршого брата Боркотуна.
От вирішили брати провчити Лінивця.
А було це якраз перед його днем народження.
Ні, не тоді, коли Прожора хворів. А через рік. Гноми ж живуть дуже довго.
От всі брати встали рано-вранці, вмилися і пішли з домівки.
Лінивець, як завжди, прокинувся останній.
Яке було його здивування, коли він нікого вдома не знайшов.
- Мало того, що пішли невідомо куди, так ще й не прибрали, - обурився гном, оглядаючи вітальню. - І їжа не приготовлена, та й посуд не митий!
Та й гори брудного вбрання кидались в очі.
Але довго обурюватися було не можливим, бо завтра, на його іменини, мають прийти феї з великої галявини і кілька друзів-звірят.
Тому Лінивець взявся до роботи. Спочатку він постелив ліжка, перебрав розкидані речі - брудні поклав до великого кошика (на прання), а інші порозкладав по полицях у шафі.
У кухні гном вимив посуд, протер стола. Навіть квіток у вазу нарвав.
А, щоб брати не залишились голодні, як прийдуть, поставив на вогонь найбільший казанок. Згодом там варитиметься смачна грибна юшка.
А ще гном замів і вимив підлогу.
Він так втомився без звички працювати, що відразу ж пішов спати.
Коли прийшли брати, вони тихо відчинили двері до будиночка, щоб не розбудити Лінивця.
Але той вже прокинувся, і саме спускався вниз зі спальні.
Він увімкнув світло...
У шістьох гномів перехопило дихання - вони взагалі не впізнали свою домівку. Вітальня була такою чистою, що підлога навіть світилась. А з кухні доносився такий приємний і смачний запах.
Згодом всі семеро братів сиділи за столом і вечеряли.
А потім Лінивець сказав:
- Дякую за сьогоднішній день. Завдяки йому я довідався про себе дещо цікаве - працювати, виявляється, не так і важко. А робота приносить справжнє задоволення.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна