Оленка вперше йде в садочок

Якось маленька Оленка сказала батькам, що не хоче більше сидіти вдома з бабусею, поки ті на роботі.
- А можна мені з вами ходити на роботу? - запитала дівчинка.
Оленчина мама тоді запропонувала:
- А чого б тобі не ходити на власну роботу?
- А це як? - здивувалась маленька.
- Дітки теж можуть ходити на роботу. Вони там не заробляють гроші, але здобувають знання. Ти навчишся малювати, ліпити з пластиліну, співати і танцювати. А головне - подружишся з такими ж дітками, як ти. І ви разом будете гратися і гуляти.
Оленка з недовірою подивилась на маму, а потім повернулась у бік тата.
- Це справді так, - сказав він, - і ти більше не будеш сидіти цілий день вдома.
- А коли можна туди піти? - зацікавлено спитала доця.
- Давай завтра сходимо подивимось. А, якщо тобі сподобається, ходитимеш туди щодня.
Наступного дня дівчинка прокинулась дуже рано. Вона швиденько вмилась, одягла нову сукеночку, поснідала і готова була вже виходити.
- Донечко, може візьмеш з собою свого ведмедика і кілька книжечок, щоб було веселіше.
Через кілька хвилин на плечах у неї був маленький рюкзак-собачка, з якого виглядав ведмедик.
Вона дала руку мамі й вони попрямували до садочка.
Зразу біля входу туди красувались великі дерева горобини, на яких залишились лише червоні ягідки. Найнижчі гілки можна було дістати, тому Оленка мала намір зірвати гілочку, щоб поставити разом з листям у вазу.
Відразу за деревами причаїлись альтанки-грибочки, біля яких легенько колихались пусті гойдалки і височіла гірка.
Піском у пісочниці грався легенький вітерець, який, мабуть, там захотів сховати зірване ним жовте листя.
Оленці дуже сподобались яскраві гойдалки та альтанки.
Стіни у садочку були розмальовані звірятами та казковими героями. Дівчинка помітила і Вінні Пуха, і Попелюшку. А далеко попереду виднілось дерево, на якому сиділо багато різних птахів.
Вони зайшли у якусь кімнату, де були розставлені невеличкі столики з стільчиками. Біля стін на поличках стояло безліч різних іграшок. У Оленки аж очі розбігалися від такого видовища. А поруч полички з книжечками всіх розмірів.
У приміщенні стояв галас - діти саме збирались на прогулянку. І мама їй дозволила піти на вулицю.
Дівчинка відразу ж познайомилась з кількома дівчатками. Як не дивно, але трьох з них звали Наталями. Оленка подумала, а як же їх кличуть тьоті, які за ними дивились. Наталі сказали, що це вихователі.
Діти грались у доганялки, спускалися з гірки і розказували історії.
Дівчинці так сподобалось у садочку, що вона вирішила ходити сюди кожен день.
Після прогулянки мама повідомила, що вони йдуть додому, але завтра знову можуть прийти в садочок.
Ввечері вона сказала це й таткові, коли той повернувся з роботи.
Оленка вже лягала спати і думала, чи брати завтра з собою ведмедика чи гратиметься з Наталями і іграшками з садочку.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна