Як ручки посварились

У крихітної дівчинки було дві ручки помічниці.
І такі вони були сестрички-подружки, що у всьому одна одній допомагали: разом дівчинку хлюпали у водичці, разом пірамідку складали, разом очка потирали, коли маленька хотіла спати.
Та дівчинка підросла. Вона спочатку спробувала тримати ложку однією ручкою під час їжі, пізніше ж нею узяла олівчик, щоб помалювати.
- Як це так, - думала друга ручка. - Як же без мене?
Вона перестала говорити зі своєю сестричкою, більше їй не допомагала.
Коли дівчинка помітила, що ручки не хочуть їй разом допомагати, вона спробувала помирити їх.
От тільки рука, яка допомагала маленькій у всіх справах і сама не розуміла, що ж сталось. А друга навіть обзиватись до господині не хотіла - та ж перестала її просити про допомогу.
Тоді дівчинка все зрозуміла.
- Дивися, - сказала вона руці, яку вона менше використовувала, - давай я візьму дві ложки - по одній у кожну руку. Твоя сестра тримає ложечку прямо, нею їсти зручніше. А твоя ложка труситься, тому весь суп розіллється. Так само і з олівцем. Лінії в іншої руки чіткі, а ти перетворюєш їх у криві.
Рука безвільно опустилась, а олівець випав.
- Ти просто слабша. З цим нічого не вдієш. От тільки вмитися однією рукою я не можу, гратися іграшками однією рукою теж важко. Я прошу вас помиритися. Мені потрібні обидві руки. Навіть у випадку, коли твоя подруга захворіє, мені доведеться їсти тобою.
Після цих слів ображена рука наче ожила.
Вона з радістю почала допомагати своїй сестричці.
Адже їй самій також було погано від образи. Краще допомагати своїй маленькій господині і подрузі-руці.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна