Оленці сняться дерева

Оленка на прогулянці дуже любила підбирати гілочки. Вона ними махала, збивала камінці чи просто несла в руках.
Одного разу, коли наступила весна, зійшов сніг, день став довший, а маленька з матусею поверталась із садочка додому, вона підійшла до маленького деревця і спробувала відламати гілочку.
- Цього не можна робити. Вона росте зі всім деревом, - сказала мама.
Дівчинка зупинилась, але руки від гілочки не забрала.
- Послухай, продовжила матуся. Це росте маленька солодка яблунька. Ти ж так любиш яблучка. От вона виросте і через кілька років на ній дозріватимуть гарні червоні яблучка. Але ти не зможеш їх дістати, бо колись зламала гілочку, тому яблунька підніматиме від тебе гілки догори, щоб ти ніяку більше не зламала.
Оленка відразу ж відійшла від дерева. Вона вже захотіла яблук.
А ввечері, коли маленька лягла спати, їй всю ніч снилися дерева, які підіймали гілки з яблуками, вишнями і сливами дуже високо. Адже вона рвала з них листочки чи намагалась зламати гілочки.
Вранці дівчинка прокинулась зі сльозами.
- Мамо, я не зможу більше зірвати ні грушку, ні черешеньку! Краще більше не буду зривати листочки чи ламати гілочки. Буду підбирати лише поламані, щоб ними погратися.
- І насниться ж таке, - тихо мовила матуся і міцно обійняла донечку.
А дівчинка дотримувалась свого слова і зривала з дерев тільки стиглі й смачні фрукти.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна