Казка про розбишаку-забіяку

Жив у одному місті Розбишака-Забіяка.
Ну не вмів цей хлопчик себе інакше поводити.
Він до своїх однолітків задирався, обзивав їх, доки ті не починали з ним битися.
А так, як був він досить сильним, то лупцював головним чином їх він.
З молодшими Розбишака не бився, але такого їм міг наговорити, що малюки втікали від нього зі сльозами.
І через таку погану вдачу не мав цей хлопець жодного друга. Та й подруги теж. Адже над дівчатами він теж любив посміятися.
Але через певний час йому стало дуже самотньо.
І захотів Забіяка з кимось потоваришувати. Та до кого не підходив, усі від нього втікали.
Тоді пішов хлопець на берег ріки, сів і почав дивитися на небо, що віддзеркалювалось у воді. Поруч росла велика і сильна верба, що ховала Розбишаку від спекотного сонця.
Так і сидів він довго-довго, поки сонце не почало хилитися додолу, а поблизу не почулись чиїсь кроки.
Забіяка побачив біля себе якогось хлопчика, що вів за руку зовсім ще маленьку дівчинку. Досі він їх у місті не бачив.
- Ви хто такі? Я вас тут не бачив досі, - здивувався Розбишака.
- Ми лише переїхали сюди. Вчора ввечері. Ось, гуляємо, роздивляємось.
- То може влаштувати вам екскурсію? - спитав хлопець.
- Ага, - погодився новий мешканець міста.
І Забіяка встав. Він попрямував разом зі своїми новими знайомими, показуючи їм місто, розповідаючи про мешканців і смішні історії, які тут відбувались. А ще він щиро сміявся з маленької дівчинки, яка йшла поруч. Вона була дуже цікава, тому все уважно розглядала, і навіть торкалась до частини побаченого.
Інші мешканці міста, дивлячись на Розбишаку, який іде поруч з меншим хлопчиком і сміється, були просто вражені.
- Може, він не такий поганий?
- Можливо, він змінився?
Всюди була одна розмова: що ж сталось із Забіякою?
- А давайте, спробуємо з ним поговорити, - запропонував якийсь хлопчик.
Він сміливо пішов назустріч усміхненому Розбишаці.
- О, привіт, знайомся, це нові мешканці нашого міста, - усмішка з лиця так і не зникла.
Тоді до них підійшло ще кілька знайомих. І всі разом розповідали братику і сестричці про місто.
Розбишака зрозумів, що треба гарно поводитися, якщо не хочеш бути самотнім, а його знайомі швидко перестали боятися і потоваришували з колишнім Забіякою.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна