Як Оленка з чайником подружилась

Одного суботнього вечора, коли батьки пішли в гості, а бабуся, що мала посидіти з Оленкою, ще не прийшла, дівчинці страшенно захотілось чаю.
Але до цього часу вона ніколи сама його не вмикала!
Оленка стояла біля тумби, на якому був цей симпатичний зелений прилад.
Мама якось навіть дозволила маленькій наклеїти на нього гарненькі квіточки, тому чайник нагадував весняне чи літнє поле.
От тільки дівчинці не було від цього легше.
Але, добре придивившись, маленька побачила, що чайник ввімкнутий у розетку.
"Ну це добре, мені ж не дозволяють навіть підходити до цих дирочок," - подумала крихітка.
Далі Оленка глянула на прозору частину чайника. Там весело плескалась вода після того, як маленька повернула прилад.
Дівчинка посміхнулась: ще одна проблема відпала.
Потім вона помітила кнопочку під ручкою. Коли Оленка її натиснула, ввімкнувся жовтий індикатор - чайник почав нагріватися.
І тільки-но він закипів, як двері відчинились і зайшла бабуся.
Вона також була рада гарячому чайнику, бо на вулиці зима ніяк не хотіла поступитися весні, тому й сипала мілким колючим снігом.
Ось так Оленка подружилась з ще одним приладом.
От тільки наливала гарячу воду бабуся - вона боялась, щоб онучка не попеклась.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна