Сміливі квіточки

А на дворі ще була зима.
От лише сили її вже майже покинули, тому хитра сива бабця тільки інколи посипала снігом і морозила птахів та звіряток.
А в той час у землі, майже біля самої поверхні квіти вистроїлися в чергу, хто за ким буде рости.
Та от лихо. Ніхто не хотів бути першим. Всі боялися, що Зима заморозить.
Аж ось, з якогось далекого куточка вийшла маленька біленька квіточка.
- Я піду, - мовила вона.
- Та ти ж така маленька і тендітна. Зима ж тебе заморозить! - закричали всі довкола.
- Я сильна, все буде добре, - відказала та.
А потім підійшла ще одна - блакитна.
- А за тобою і я піду, - мовив пролісок підсніжнику, а це були саме вони.
Підсніжник попрямував до поверхні землі.
Там ще подекуди лежав сніг. Саме з такої кучугури і з'явилися зелені листочки підсніжника.
Глянувши на це тендітне стебло, Зима зрозуміла, що вона програла. У неї навіть не вистачило духу заморозити цю сміливу квіточку.
А слід за нею майже відразу ж проріс і пролісок.
Це було на світанку.
Тому, коли прокинулися дітлахи і зібралися на вулиці, їх чекало маленьке диво - дві сміливі квіточки.
- Ура, весна прийшла! - закричали діти і почали співати веснянки.
А з неба весело посміхалось сонечко, воно якраз зігрівало землю, щоб зеленоока весна краще впоралась з пробудженням природи.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна