Пригоди гномів. Пихатий

Ще один брат-гном називався Пихатий. Це тому, що він собою сильно пишався і ходив постійно з задертим носом.
Саме тому він і не виходив з дому, щоб не перечепитися ніде, бо й очі у нього вгору підняті.
Та одного разу, коли всі гноми брати вибралися на пікнік, щоб на свіжому повітрі поласувати ягодами, Пихатому довелося також йти.
Дороги до галявини він не знав, але йшов за своїми братами, тому заблукати не міг.
Та всі зламані гілочки і пеньочки поблизу стежини гном не бачив.
Так і йшов Пихатий з піднятим носом, поки з високої сосни до нього не привіталась білочка. Вона ж думала, що гном хоче привітатися.
Пихатий вітання руденької навіть не помітив.
Але й голову не опустив.
Далі прямо перед ним пробігав їжачок і лежала велика гілка. Тому гном спочатку зачепився за гілку, а впав він прямо на їжака.
Бідному гному вже й ягід не хотілось. Брати його поспішили на допомогу, допомогли Пихатому піднятися, оглянули, чи не пошкоджене в нього щось.
А тому більше не хотілось ходити, задерши носа. Гном тепер уважно дивився на стежину.
Він навіть пропустив через доріжку сімейство куріпок, за що ті подякували.
Гном вперше почув подяку в свою сторону.
"А так можна побачити й багато цікавого," - подумав він.
На галявині брати посадили Пихатого на пеньок і приносили йому ягоди. Пихатому стало так приємно, що про нього турбуються.
І він зрозумів, що пишатися треба не собою, а своїми братами, Всією сім'єю.
Відтоді гном ходив зі всіма до лісу, дивився собі під ноги, вітався зі всіма зустрічними і був з ними привітним.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна