Пригоди гномів. Боркотун

Ох, цей найстарший гном!
Він просто переживав за своїх братів, тому і бурчав постійно. Коли Лінивець, наприклад, лежав у час, поки всі займались господарством, а Бешкетник розбив чергову тарілку, або коли Нечупара черговий раз обходив ванну кімнату десятою дорогою, чи Прожора одним махом з'їв усе, що мало бути на обід братам.
Невже не було чого буркотіти?
От і Боркотун так думав.
Але інші гноми так не вважали. Буркотіння старшого брата їм так набридло, що одного дня вони вирішили все робити для того, щоб найстарший гном не мав до чого вчепитися.
Ось прийшов довгоочікуваний день.
Нечупара вмився вранці разом з усіма. Бешкетник дуже акуратно, щоб не побити шибки, полагодив осіле вікно. Лінивець з Жаднюгою і Прожорою пішли збирати ягоди і гриби. А Пихатий прибирав у хатинці.
Боркотун не знав, що й сказати. Він просто пишався своїми братами.
Тому на обід він приготував найсмачніші страви.
А під час трапези він попитав:
- І чому ви сьогодні якісь інші, не схожі на себе?
- Ми хотіли, щоб ти перестав буркотіти через кожну дрібницю, - сказав хтось із братів.
- Твоє буркотіння іноді заважає нам, - підхопив інший.
А Прожора, який щойно проковтнув свою порцію і вже збирався брати добавку, додав:
- Може ти не бурчи, а записуй свої нарікання. А ми кожного вечора їх читатимемо. Може так це на нас вплине.
Боркотун задумався.
Але й після обіду брати не дали йому жодного шансу побурчати.
Найстарший гном посміхався, лягаючи спати. Він так звик бурчати на дрібниці. А чи потрібен буде зошит, якщо брати поводитимуться, як сьогодні.
Завтра буде новий день. Він покаже.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна