Казка про Соню

Жила якось на світі дівчинка Соня.
І Соня було не тільки іменем, а й головною рисою характеру цієї дівчинки.
Вона могла спати і вдень і вночі. Взагалі могла не вставати з ліжка, якби не їжа.
Та одного разу до неї в гості приїхали дві старші двоюрідні сестрички.
От мама і розбудила Соню вранці:
- Йди, познайомся з Юлею і Танею.
Дівчинка лише перевернулась на інший бік і натягнула ковдру на голову.
Та тут двері розчинилися і дві дівчинки - трохи старші за Соню - ввірвались до неї в кімнату:
- Вона ще спить! Вона ще спить! - затараторили сестрички.
- Підіймайся, доцю, - ще раз спробувала мама.
А Таня з Юлею скинули з неї ковдру.
Соня неохоче відкрила очі і потягнулась. За вікном весело щебетали пташки і привітно світило сонечко.
- Але я спати хочу, - жалібно сказала вона.
- Така хороша днина. Нумо на вулицю, - промовила Таня. Вона була старшою.
- Ні, я ще посплю трохи, - відповіла сонька.
Сестрички зрозуміли, що підняти з ліжка Соню їм не вдалось, вийшли з кімнати, щоб піти на вулицю.
Повернулися вони якраз до обіду.
А сонька теж прокинулась - з кухні так смачно пахло.
От і зібралися всі за столом. Юля з Танею не могли наговоритися: скільки котів і собак бачили, які гарні квіти цвітуть на клумбі у сусідньому дворі, а небо сьогодні було чистим-чистим, навіть гав можна було полічити, і в парку голубів годувати дозволила мама.
Соня сиділа з розкритим ротом - вона ніколи не годувала голубів і не спостерігала за хмаринками.
Але на вулицю з сестрами все ж не пішла - захотіла подрімати. Їй іноді сняться такі цікаві сни.
Наступного дня дівчата знову розповідали про пригоди на прогулянці: і як квіти зі шланга поливали, і хмаринку-динозавра бачили, а в магазинчику-пекарні на розі такі смачні тістечка продають.
Соня задумалась. Вона ще не їла ніколи тістечок.
Наступного ранку вона прокинулась разом з усіма. І пішла з сестричками гуляти. Сонина мама на всяк випадок навіть коляску взяла - може крихітка втомиться.
Але ж на вулиці стільки всього цікавого: можна сипати пісок крізь пальчики, складати пірамідку з камінців, годувати у парку біля гарненького фонтанчика голубів, яких з кожною кинутою крихтою стає все більше...
Обідала дівчинка вдома з таким апетитом, наче не їла кількох днів. А на десерт мама дала їй тістечко з пекарні.
Після цього крихітка лягла спати.
І проспала аж до наступного ранку. А, прокинувшись і поснідавши, поспішила зі всіма на прогулянку. Сестри сперечалися, на що схожа та чи інша хмаринка, квіти вабили яскравістю і приємним запахом, а кицька у двір вивела маленьких кошенят.
Соні захотілось їх погладити. Але мама чомусь заборонила і всі пішли у парк шукати білочок.
А їх там було багато. Крихітка не вміла ще лічити, але Таня з Юлею говорили, що годували лише чотирьох, а ще кілька просто бігали довкола.
Дівчинка після обіду знову лягла спати.
Але цього разу її сон не був надто довгим - мама пообіцяла відвести всіх до річки.
Соня подумала, що сни її все одно не такі цікаві, як те, що відбувається на вулиці.
Тому вона перестала так багато спати. Навіть, коли її сестрички поїхали геть.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна