Тетянка у гостях в весни

Зима закінчилась.
І одного дня, коли Тетянка пішла на прогулянку, вона не помітила на землі снігу. На його місці були маленькі калюжки.
А через кілька днів дівчинку щось вранці розбудило. Коли вона відкрила сонні оченята, то почула, як за вікном співає пташка.
"Так гарно," - подумала маленька. Вона ж не чула пташиного співу з осені.
Та й сонечко вже нарешті пригрівало у віконце.
Дівчинка швиденько вибралась з ліжка і босими ніжками попрямувала до мами.
та якраз готувала сніданок.
- Може погуляємо трошечки? - спитала мала.
Матуся лагідно посміхнулась:
- У тебе ще навіть оченята не відкрилися нормально, личко не вмите, животик голодний, а ти гуляти йдеш.
Вона допомогла донечці умитися, нагодувала її смачною кашкою, одягнула...
На дереві біля їхнього дому була шпаківня. А біля неї Тетянка побачила господаря.
Мама пояснила, що пташки прилетіли, коли крихітка їй показала.
Та більше задоволення маленька отримала від вигляду зеленої травички. Вона залишила маму і чимдуж пробіглась по зеленому килиму.
Тут матуся показала дівчинці ще щось - на одному дереві були такі пухнасті і приємні на дотик бруньки, а зовсім поруч, на кущику, вже з'явилися перші листочки.
Побігавши ще трохи, Тетянка пішла додому.
А через кілька днів на вулиці крихітка побачила щось дивовижне - на дереві росли квіти. На одному вони були білі-білі, а на іншому - блідо-рожеві. Маленька була у захваті.
Вона попросила матусю підняти її, щоб подивитися ближче. Після цього лагідно провела пальчиком по тендітних пелюстках. Аж після цього насмілилась понюхати. Але аромат був таким сильним, що Тетянка почала чхати.
Вона опустилась донизу. І, йдучи з мамою за руку, спостерігаючи за пташками, гріючись на сонечку випалила:
- Мамо, а можна вже купатися. На вулиці ж тепло.
На що матуся відповіла:
- Треба почекати літа. А поки що весна.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна