Як Крапка подружився з коником Стрибунцем

Того ж вечора, коли сонечко Крапка вперше літав, після обіду він попрямував зі своїм друзями мурашками шукати щось смачненьке на галявині.
Не встигли вони пройти повз дві чи три травинки, як прямо перед малюком з'явилось щось велике і зелене з дивними зігнутими лапками.
- Не заважай, - промовив незваний гість і, зігнувши лапки ще сильніше, зник кудись.
Якраз позаду сонечка заворушилась травинка. Крапка глянув туди і побачив зеленого стрибуна.
Малюку дуже сподобалась ця зелена комаха, яка так далеко стрибала, тому він замахав крильцям і вже через хвильку опинився біля зеленого красеня.
- Ти хто? - поцікавився Крапка.
Але ця дивна комашка навіть не звернула на нього увагу, щось виглядаючи у далині.
Тоді малюк вирішив назватися спочатку сам:
- Я сонечко. Звуть мене Крапка. І живу тут зовсім поруч.
Та дивний гість і на це не реагував. Він знову зігнув лапки і стрибнув на сусідню травинку.
Крапка трохи образився на такого неввічливого співрозмовника і побіг шукати своїх друзів мурашок.
Але, повернувшись додому, він побачив, що на найвищій травинці сидить зелена комашка, яка не хотіла розмовляти з сонечком, і грає на якомусь інструменті.
Матуся підійшла до Крапки:
- Це коник Стрибунець. Він місцевий Скрипаль. Правда, гарно грає?
А Стрибунець, закінчивши грати, стрибнув просто попереду маленького сонечка.
- Вибач, що не говорив з тобою вдень. Я просто сильно поспішав - з сусідньої галявини приїхав ще один коник-скрипаль. І йому так сподобалась моя скрипка, що він її вирішив забрати собі. От я його і наздоганяв.
- Нічого страшного, - сказав Крапка. - Мені так сподобалась ваша гра. Можна ще послухати.
І Стрибунець знову підняв скрипку. Він знайшов собі не тільки ще одного слухача, а й товариша.
Відтоді щовечора він влаштовував маленькому сонечку цілий концерт. На який, звичайно, збиралися й інші мешканці галявини.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна