Крапка літає не на крилах

Одного разу, коли Крапка продовжував досліджувати ліс, на одній галявині він побачив одне дивне дерево. Поміж зелених листочків на ньому були жовтенькі літачки.
Що це за диво? - подумала комашка. - Для чого вони?
Сонечко оглядало літачки зі всіх боків, але вони міцно тримались за гілку.
Малюк довго дивився на дерево, а потім вирішив покликати на допомогу своїх друзів-жуків. Ті саме полюбляли гризти тоненькі стебла.
От тільки того дня Крапка вже не повернувся до дивного дерева. А наступного ранку туди вирушило відразу багато різних жуків.
Друзі маленького сонечка відразу взялися до роботи, а Крапка стояв на найближчому літачку і спостерігав за роботою. Стебельце, на якому ріс літачок щосекунди ставало тоншим, а тут ще й вітерець повіяв.
І Крапка не помітив, як полетів.
Відчуття було таким незвичним, але приємним. Малюку страшенно сподобалось літати так.
Тому він попросив своїх товаришів погризти ще одне стебельце. А ті й раді.
Так і пролітав малюк на літачках до обіду, поки його друзі-жуки не наїлися досхочу, а сам Крапка не втомився.
Тоді всі вони повернулися додому.
Але сонечко знало, що повернеться сюди завтра.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна