Крапка знову літає

Незабаром дні стали дуже довгими і спекотними.
Крапка вилітав гуляти тільки вранці, коли сонечко ще не встигло припекти землю, або ввечері.
Довкола на галявині, де жило сонечко, росло безліч великих жовтих квітів. Малюк так любив ними ласувати.
Та одного разу він помітив, що з кожним днем квітів стає все менше, а замість них з'являються якісь незрозумілі кульки.
Спочатку Крапка боявся і підлітати до них близько, потім він трохи осмілів і навіть приземлився на одній такій рослинці.
Аж тут подув легенький вітерець, і сонечко разом з парашутиками кульбабки полетіло.
- Яка краса, - подумала комашка. Вона не летіла дуже високо,тому могла спостерігати, чим займалися всі знайомі.
Тут вітерець трохи посильнішав, і Крапка полетів аж до крони великого дуба, що стояв біля соснового лісу.
Але тільки сонечко опинилось біля нижніх гілок дерева, як вітру не стало. І воно разом з парашутиком впало донизу.
- Оце пригода! - вигукнув малюк.
Він розправив крила і полетів додому. Треба всім розповісти.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна