Оленка і кольоровий папір

Вчора до Оленки у гості приходила бабуся.
Вона принесла онучці подарунок. Але мама не дозволила його відкрити - був вечір, пора спати лягати.
А сьогодні ж вихідний, у садочок іти не треба!
Тому дівчинка, щойно прокинувшись, кинулась до вітальні, де на столику лежав її подарунок.
Коли упаковка була знята, радості не було меж - бабця принесла кольоровий папір і картон.
А Оленка так любила робити аплікації.
От тільки мама не дозволяла їй самій різати ножицями.
Тому іноді матуся робила аплікації з Оленкою. Тоді кольоровий папір перетворювався і в курочок, качечок чи собачок, озеро з рибками, кошик з грибочками чи вазу з яскравими квітами.
Та на цих вихідних мами не було - вона поїхала в село до іншої бабусі.
Але й дівчинка не могла її чекати - треба було щось поклеїти з цього кольорового паперу.
Маленька тільки почала діставати його з пачки, як від жовтого аркуша відірвався кутик.
- Схожий на сонечко, - сказала тихенько дівчинка.
Вона дістала свій альбом та клей-олівець і приклеїла "сонечко".
І знову взялась витягувати кольоровий папір.
Аж тут від блакитного почала рватися смужечка.
- А це буде річка, - мовила маленька художниця і швиденько знайшла річечці місце на своїй картинці.
Тепер було вже не страшно і самій трохи паперу порвати, що Оленка і зробила. Так з зелених клаптиків вона "виростила" траву біля річки.
Тоді вона понишпорила у своїй тумбі, де знайшла наклейки з метеликами та квітами, якими швидко прикрасила картинку.
Татусь, який саме зайшов до кімнати, щоб покликати донечку снідати, був вражений - картинка вийшла яскравою і, наче, живою.
- Ти молодець, доню, - похвалив він дівчинку. - І ножиці тобі не потрібні.
Оленка лише посміхнулась.
Тепер вона буде робити аплікації і без мами.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна