Оленка і посуд

У однієї маленької дівчинки була власна посудка. Оленка мала свої тарілочки, ложечки з вилочками, а ще кружечки.
Весь посуд був різнокольоровий: тарілочки жовтенькі, виделки помаранчеві, ложечки рожеві і чашечки були блакитними.
Та було дещо у всіх однакове - гарненький їжачок, що прикрашав дно тарілок, бік кружечок і ручку ложок з виделками.
Дівчинка дуже любила їсти зі свого посуду.
Кожного разу мама просила донечку зібрати і помити після себе посуд. Матуся бігла на роботу вранці і в обідню пору, а Оленка залишалась сама.
Та, коли дівчинка клала посуд у мийку, вона раптом згадувала про недомальований малюнок, конструктор, з якого треба скласти колиску для лялечки, недочитану книжку. Вона швиденько споліскувала свої тарілочки і кружечки, не забувала, звичайно, і про виделки та ложки.
Але на посуді все одно були залишки їжі.
Ввечері Оленка їла з батьками з загального посуду, тому мама й не помічала, що з кожним днем доньчин посуд ставав все бруднішим, а їжачок на ньому перестав посміхатися.
Так минуло ще кілька днів. Одного разу, коли дівчинка після обіду повинна була знову помити свій посуд, але поспішала вивчити правила нової гри, одна її жовта тарілочка з сумним їжачком просто викотилась з рук маленької господині і зникла за дверима. За нею почали стрибати й інші тарілки, а потім ложки і виделки. Чашка з недопитим компотом раптом теж стрибнула і розлила яскравочервону рідину.
Оленка кілька хвилин просто стояла і дивилась, як її посуд втікає.
Вона почала наздоганяти все кухонне начиння. Незабаром в її руках зібралась ціла купа посуду.
Та першу тарілку наздогнати було дуже важко.
Дівчинка вже втомилась і почала благати гарненьку жовтеньку тарілочку:
- Будь, ласка, зупинись! Я вже не можу за тобою бігти. Чого ти втікаєш?
Та тарілочка мовчала, хоч і сповільнила рух.
- Я щось не так зробила? Наче і не била посуд. Що діється? - здивовано запитувала далі Оленка.
Втікачка зупинилась і маленька господарка її швидко наздогнала. З дна на неї дивився сердитий їжачок:
- Подивись на мене, - сказав він дівчинці, - я вже не бачу своїх лапок і чудового кошичка з малинкою та ожинкою. Їх ховають залишки макаронів і картоплі. А над головою в мене рибна кісточка присохла.
Дівчинка уважно розглядала тарілку. Вона й сама вже помітила пляму від підливи і рештки котлет.
- Пробач, я раніше була така неуважна. Та я змінюсь. Благаю, залишись.
- Тобі доведеться добре помити увесь свій посуд, - сказав їжачок.
- Домовились. Зараз цим і займуся, - відповіла Оленка.
- Ти ж хотіла погратися новою грою.
- Вона не втече. Я потім нею пограюсь.
Дівчинка взяла останню тарілку і віднесла все до умивальника. Там вона намочила свій посуд, а через кілька хвилин, коли рештки їжі почали відставати, гарно і уважно помила його.
Кожен їжачок був вимитий і витертий. Всі вони були такі чисті, що аж блищали.
Оленка склала все у тумбу.
А ввечері після їжі вперше в житті запропонувала мамі помити посуд.
І не залишила там жодного сліду від вечері.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна