Казка про маленького кита

Далеко-далеко у синьому морі, де безмежні води купають в собі сонечко, глибоко-глибоко народився малесенький кит.
Але він дуже сильно боявся випливати на поверхню води.
А кити ж інакше дихати не можуть.
Спочатку малюк навіть не намагався виплисти з води, мама ділилась повітрям з ним.
Але з часом китеня підросло, а випливати все таки боялось.
Мама-кит манила сина безліччю зірок, ріжком місяця та яскравим сонцем.
Та малюк не погоджувався.
Він просто дивився на безліч кораблів і човників, що пливли по воді.
Та одного разу китенятко почув щось незвичне - зверху, на великому кораблі грала чарівна музика, яка, здається, причаровувала.
Та й матуся давно не підіймалась, щоб вдихнути повітря.
Малюк почав підійматися.
І, чим вище він підіймався, тим гучніше грала музика і яскравішими ставали зірки.
Та кит виплив далеко від корабля.
Мама казала, що підпливати близько - небезпечно.
Він слухав дивовижну музику, спостерігав за силуетами людей на кораблі, дивився, як крихітні зірочки підморгують йому згори.
А тут ще й ріжок місяця визирнув з-за хмаринки...
Матуся почала хвилюватися, аж поки побачила малюка далеко вгорі.
Вона приєдналась до нього.
- Правда чудово? - спитала вона. - А ти боявся підійматися.
- Тепер я часто підійматимусь. Тут стільки цікавого! - захоплено відповів маленький кит.
Він вдосталь надихався свіжого повітря, після чого вперше в своєму житті випустив фонтанчик води.
І, хоч той вийшов зовсім маленьким, китеня подумало, що тепер можна буде вдосталь тренуватися. Він підійматиметься назовні досить часто.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна