Бажання жирафи

У далекій Африці, де сонечко світить особливо яскраво, а взимку немає снігу, жила маленька жирафа.
І було у неї одне бажання - вирости великою-великою.
Мама їй говорила, що для цього треба гарно їсти і добре спати.
Але дощі в Африці - рідкість, тому трава там не соковита і несмачна. А як таке можна їсти? Ще й багато!
Та й спати не цікаво, коли такі ж малі жирафи граються довкола!
Пройшов певний час, але бажання жирафи не здійснювалось. Вже навіть молодші за неї виросли, а наша Плямка залишалась такою ж маленькою.
Та одного разу вона прокинулась від того, що на неї падала зверху вода.
Плямка ще ніколи не бачила дощу, тому злякалась і побігла до мами.
- Не бійся, маленька, тепер травичка буде дуже смачною, - заспокоїла та.
Дощ падав три дні.
Увесь цей час жирафи ховались під велетенським деревом, біля якого зеленіла травичка. Тому Плямка гарно їла, а ще багато спала.
Ось тому, коли закінчився дощ, і вони знайшли своїх друзів-жираф, що ховалися в іншому місті, Плямка помітила, що вона підросла - інші маленькі жирафи не виглядали вже такими високими.
Та сонечко світило недовго, знову пішов дощ. Жирафи знову поховалися під дерева.
І вже через кілька днів маленька жирафа діставала нижніх гілочок дерева.
Листочки на ньому були смачніші за траву, бо дерева тягнуть вологу з землі набагато нижче, ніж трава.
Згодом Плямка ще підросла. І навіть перегнала своїх ровесників. А потім і маму наздогнала.
Її бажання здійснилось.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна