Як мавпочки вчилися рахувати

На одному дуже високому дереві поблизу африканських джунглів жили дві маленькі мавпочки.
І хотіли вони дуже сильно навчитися рахувати.
Та, от біда, не могли вирішити, ЩО саме рахувати. Бананів для їжі потрібно від сили дві штуки, на дереві листя не зручно рахувати, бо його вітер колише, та й не знали мавпенята, яка цифра після чотирьох буде, бо лап у них лише чотири, а пальці рахувати ні для чого було.
Та тут вони побачили зебру. І на ній було стільки білих та чорних ліній, що мавпочки зрозуміли - це те, що треба.
Вони швиденько спустилися з дерева і побігли до зебри.
- Тітонько, ви навчите нас рахувати?
Зебра припинила ласувати соковитою травою, яка ще не встигла висохнути після позавчорашнього дощу, подивилась на двох крихітних мавпочок і погодилась.
- Ура, ти лічи білі смужки, а я чорні, - запропонувала одна мавпочка.
Зебрі і самій стало цікаво, яких смужок у неї більше, тому вона охоче допомагала малюкам рахувати.
Мавпенята спочатку лічили на ногах, потім на опущеній голові, бо зебра знову смакувала траву, а тоді з дозволу полізли на спину до смугастого коника.
Зебра підказувала мавпочкам числа, а ті лічили і лічили.
Сонце майже сховалось за горизонт, коли дві мавпочки закінчили рахувати смужки на зебрі.
Та й її добряче здивували: і чорних, і білих смужок була однакова кількість.
Чемно подякувавши, мавпенята подалися до свого дерева - їм дуже хотілося їсти.
А зебра після цього, коли її питали, чи вона біла у чорну смужку, лише весело сміялась, згадуючи кумедних мавпочок, які вчилися рахувати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна