Як піщинки гралися з малюками.

У дворі одного багатоповерхового будинку була велика і чиста пісочниця.

Навколо саме розпочалась справжня весна: зійшов сніг і дерева стали вкриватися маленькими листочками. Сонечко гріло все більше і пісочок у пісочниці висох.

В будинку жило мало дітлахів, які б гралися там.

Майже всі вони були більші, тому хлопчики гралися м'ячем або гасали на велосипеді, а дівчатка возили своїх донечок-ляльок у колясочках.

А піщинкам так хотілось, щоб з ними грались!

Та одного разу до цього будинку переїхала нова сім'я, в якій було два малюки-карапузи.

Хлопчики тільки почали добре ходити і вчилися говорити.

Через кілька днів малята з мамою прийшли до пісочниці. Обоє тримали в ручках по маленькому відерцю з лопаткою і грабельками. Були там і формочки для пасочок.

Як зраділи піщинки, дивлячись на гостей.

Мама Василька й Іванка показала синам, як копати лопаткою пісочок і насипати його у відерка, але дітлахи вже були зайняті.

Вони копали пісочок... ручками.

Крихітні піщинки ледь не кричали від задоволення, падаючи з маленьких долоньок на землю, бо ними давно так не гралися.

Мама не сварила на хлопчиків, а лише з легенькою посмішкою спостерігала за грою малят.

З кожним днем діти робили в пісочку щось нове. Обоє вже почали гратися лопатками і навчились кидати пісочок у відеречко.

Але потім відерця переверталися і піщинки сипались по дитячому одязі. Ці відчуття були такі приємні, адже одяг для малюків шиють з ніжної тканини. Деякі крихітні піщинки так не хотіли падати додолу, що затримувались у складках одягу хлопчиків.

Іванко з Васильком дуже раділи таким іграм з пісочку.

Та одного разу мама показала, як зробити черепашку, зірочку чи метелика.

Спочатку малюки просто роздивлялись пасочки, а пізніше, намагаючись до них доторкнутися, розвалювали. Піщинки раділи новій грі з дітьми, бо ці двоє хлопчиків їм дуже подобались.

Дні ставали все тепліші. Пісок висох повністю і пасочки не хотіли триматися купки.

Малята так хотіли знову побачити пісочну черепашку, що одного дня з мамою принесли в пісочницю у відерку воду.

Мама помагала хлопчикам і незабаром вся пісочниця була закладена пісочними черепашками, метеликами, зірочками та морськими кониками.

Раділи всі: і мама, і малюки, а особливо раділи піщинки, яким не хотілось знову перетворюватися в сухий пісок.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна