Лісові феї. Частина 1

Жили у великому зеленому лісі на могутньому дубі, де росло багато жолудів, у маленькому будиночку жили феї.
Ці сестрички вміли літати. За їхніми спинами росли невеликі прозорі крильця. І в кожної феї на крильцях був візерунок. Єдиний і неповторний.
У феї Посмішки на крильцях були дві крихітні посмішки.
У феї Доброти на одному крильці виднівся букет з різноманітних квітів, а на іншому крихітні звірята, які трималися за лапки.
У Любові всі крильця розмальовані сердечками різних розмірів, адже любов ховається у серці.
А найстарша фея Мудрість мала на крилах безліч розумних формул, які ніхто, крім власниці, розібрати не міг.
Та найцікавіше, що всі ці візерунки були такими ж прозорими, як і крильця крихітних фей.
Про мешканців маленького будиночка, що причаївся між гілок дуба, люди не знали.
Хоча саме ті наповнювали їхні життя своїми подарунками.
Коли фея Посмішка цілувала немовля, вона не тільки вчила його посміхатися ще беззубим ротиком, але й шептала на вушко всі випадки, коли свою посмішку можна подарувати світові.
Коли фея Мудрість махала чарівною паличкою біля сплячої людини, вона прокидалась згодом справжнім генієм з неймовірним відкриттям.
Доброта дарувала людям вибір між добрими і поганими вчинками. Коли ж люди чинили погано, фея будила свою помічницю – Совість. І вони разом намагалися знову зробити людину доброю.
Та найважча робота була у Любові. Кожна людина заслуговує на любов, тому фея щедро дарувала її людям.
Та життя маленьких фей з прозорими крильцями не було безтурботним.
У них також були пригоди.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна