Як лісові феї в гості літали

Одного дня сорока, що була лісовою листоношею, принесла на крилах телеграму для фей.Ті неймовірно зраділи, бо дуже рідко отримували телеграми.
- Читай швидше, - просили сестри Мудрість.
Та розгорнула листок:
- Дорогі лісові феї, запрошую вас в гості. Ваша Зубна Фея.
- Ой, я так довго не бачила нашу подругу! - крикнула на радощах Доброта.
Феї швиденько одягнули свої парадні сукні, поправили зачіски і полетіли.
Зубна Фея жила у сусідньому лісі, до якого летіти потрібно через поле і річку.
Вже позаду залишилась рідна домівка на дереві, під яким мирно сопів їжачок, сосни з білочками-трудівницями, що збирали шишки, сорокою,що розносила ранкову пошту, зайченятами-стрибунцями.
А вже неподалік виблискувала блакитна стрічка води. Сонечко лише легенько торкалось промінцями річечки, тому подекуди крапельки води перетворювались у маленькі веселки.
Феї спустилися нижче, щоб побачити цю красу, і побачили на лататті зелену жабку. Вона саме почала квакати, розпочинаючи ранковий концерт.
А з води, щоб послухати відому співачку-жабку, висунули голови кілька рибок.
Феї ще кілька хвилин спостерігали за усім, а потім полетіли далі.
Над полем, по якому цвіло безліч різнокольорових квіток, почали літати бджоли. Маленькі комахи збирали пилок. Коник -стрибунець вмивався краплиною роси.
Подорожуючі глянули на метелика-пустуна, який танцював на трьох великих ромашках. Жовто-червоний красень перестрибував з квітки на квітку, смішно махаючи крильцями.
Та ось сонце затулила велика сіра хмара, тому маленькі феї вирішили поспішити - дощові краплі бували такими великими,що могли збити крихіток.
До лісу було рукою подати.
А Зубна Фея жила саме на узліссі. На верхівці височенної берези у крихітки-феї була хатинка.
Маленька, але досить чепурна. Всередині було стільки запашних квітів, що Доброта почала чхати.
- О, ви прилетіли!, - зраділа крилата господиня дому. - Заходьте, пригощайтесь. На маленькому столику справа від дверей лежало безліч тарілок з лісовими ягодами.
Та сестри помітили, що їхня подруга засмучена.
- Що трапилось? - спитала Любов.
- У дітей перестали випадати зуби, - поскаржилась Зубна Фея. - Стоматологи їх лікують, зуби не випадають. Я залишилась без роботи.
Крихітка розплакалась, але до неї підійшла Мудрість.
- Не плач, дорога наша. Дітки зараз чистять зуби, їх можуть відремонтувати лікарі, але ти потрібна будеш. Рано чи пізно якийсь малюк може зламати зуба об цукерку чи впасти ненароком. Як тоді без тебе.
Якраз після цих слів задзвонив дзвіночок.
Маленьких дзвоників у хатинці Зубної Феї було багато.
- А за що відповідає цей? - поцікавилась Доброта.
- У немовляти прорізався перший зуб, - відповіла знахарка зубної справи. - Треба швидше намастити його цілющими ліками, щоб заспокоїти малюка.
- А можна, ми полетимо з тобою, - спитала Мудрість.
Вона так любила маленьких дітей, що могла дуже довго дивитися на них.
- Аякже, - погодилась Зубна Фея, яка вже тримала в руках свою сумочку з ліками.
І феї дружно полетіли до міста.
Поки Зубна Фея мастила зубки малюку, Посмішка вчила його усміхатися, а Доброта тихенько наспівувала колискову.
Лісові феї повертались додому щасливі. Вони не лише побачили свою подругу і заспокоїли її, а й навчили малюка посміхатися.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна