Літачок-утікач

Іграшковий майстер знову взявся до роботи.
Цього разу він вирішив зробити заводного літачка, який вмів би літати.
Пів ночі пропрацював майстер над своїм творінням.
Нарешті літачок був готовий. Сам він був яскравого жовтого кольору з блакитними віконцями, звідки виглядали пасажири. Спереду у великому вікні сиділи пілоти. На крилах та хвості були червоні смужки.
Перед тим, як лягати спати, майстер перевірив, чи літає літачок.
Він залишив іграшку біля вікна з відчиненою кватиркою.
Новий літачок дивився, як за вікном ходять подорожні, їздять автомобілі. А високо на небі мільйони зірок дивляться на землю. Ріжок місяця, здавалось, кликав маленьку іграшку до себе: звідси земля прекрасна.
Яскравому жовтому літачку так захотілось побачити небо і зірки ближче, що він завівся і вилетів у кватирку. Решта іграшок навіть не встигли нічого сказати своєму новому товаришу.
Він підіймався все вище. Спочатку під ним залишились дахи будинків і верхівки зелених сонних дерев. Після цього він пролетів над цілим містом, єдиним світлом якого стали жовті вуличні ліхтарі, довкола яких літали хмари комарів.
За містом протікала річка. Літачак дуже здивувався, коли побачив на землі такі ж зірки і місяць, як на небі. Він підлетів до самої річки і побачив й себе у воді.
І полетів далі. Ось біля нього пронеслась нічна сова, яка злякалась шумну іграшку.
Під ними лежав сонний ліс, а далеко за ним виднілись чорні гори. Маленький літак полетів у їхній бік і незабаром побачив, як вершини гір розмалювались пурпурним маревом.
Світанок виганяв з неба все більше зірок. Нарешті виглянуло сонечко. Від його світла навіть місяць сховався.
Аж раптом моторчик літачка почав глохнути.
Він почав падати і зачепився за голочки на високій сосні. Ліс почав прокидатися. Біля іграшки відразу щось зашуркотіло - з великого дупла вибігла руденька білка. Пухнаста мешканка сосни побачила, що її розбудило. З невдоволенням вона скинула літачок з дерева, яке вважала своїм.
Іграшка впала біля входу у нірку мишки. Але й сіренькій мешканці лісу іграшка також не викликала нічого, крім обурення: так хотілось ще кілька хвилин поспати.
Вона штовхнула перешкоду подалі від нірки і вернулась знову додому.
Та яскравий прибулець привабив сороку. Пташка вирішила забрати літачок собі. Але він з сорокою були однакового росту. Та білобока вперто тягла знахідку.
Вони вже були біля дороги, коли проїхала машина і злякала сороку. Літачок залишився на узбіччі.
За кілька днів нова іграшка покрилась пилом.
Аж якось біля узбіччя зупинилась машина. З неї вибігли двоє хлопчиків. А слідом вийшли й чоловік з жінкою. Всі вони зібрались на гриби, але першою їхньою знахідкою став жовтенький літачок, за який перечепився Максимчик.
Іграшка так сподобалась дітлахам, що вони з радістю забрали її додому.
А, щоб літачок знову не загубився, Андрій з Максимом причепили до літачка шнурочок.
Та й йому самому сподобались ігри з хлопчиками. Літачок більше не хотів утікати, бо у нього тепер були друзі.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна