Киця ховається

Маленьку кицю Маркізу щойно принесли до нового дому.
До цього вона ніколи не розлучалась з матусею. Маленькій стало так сумно, що, коли господарі полягали спати, Маркіза гірко заплакала. Тут так сумно. Немає і братиків, з якими кішечка любила гратися, і мами, що ніжно облизувала всіх кошенят, коли ті лягали спати.
Навіть молока не хотілось.
Та вранці, коли сонечко лагідно заглянуло у вікно, господиня налила свіженького молочка, а маленька дівчинка ніжно погладила спинку, Маркіза заспокоїлась.
У неї була цікава вдача, тому кішечка вирішила дослідити своє нове помешкання.
У нього було стільки всяких куточків і закутків, куди можна сховатися.
Спочатку маленька заховалась за холодильник, але господиня її помітила, і виманила шнурочком.
Потім кішечка залізла за плиту. Там якраз щось готувалось, тому плита була тепленькою. І тільки Маркіза подумала задрімати, як її покликали, щоб напоїти молочком.
Та киця не здавалась. Поки господиня гралась з донечкою, кішечка сховалась у кухні за трубу. Саме прийшов господар. Маркіза не подавала ні звуку. Але через кілька хвилин всі займалися пошуками пухнастої пустунки.
Шукали довго. Киця й сама вже рада була вибратися, та не знала як - у схованці було темно і вузько.
Та господар взяв ліхтарика, і Маркіза вибралась.
Лише на цьому її гра не закінчилась.
У коридорі стояла непрацююча морозильна камера. Вона і стала наступною схованкою сіренької кішечки.
Та цього разу її виявили швидше, та й вибратися не було важко.
Аж коли киця й під дитяче ліжечко сховалась, господарі закрились з пустункою в кімнаті, взяли сіреньку на руки, і гладили та гралися з нею цілий вечір, поки Маркіза не заснула прямо на руках у господині.
Втомилася.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна