У лісових фей гості

Одного холодного осіннього ранку, коли все небо було затягнуто сивими хмарами і тихо накрапав дощ, лісові феї влаштували собі чаювання.
Тим більше, що всі їхні дзвоники-виклики мовчали.
Та не встигли сестри з'їсти і по шматочку солоденького яблучного пирога, що спекла Мудрість, як у вхідні двері постукали.
Коли Доброта відчинила, на порозі стояли дві маленькі феї.
Фіалка і Волошка були далекими родичами лісових фей, але жили вони на полі, де вони доглядали за рослинами.
Тому й крильця їхні були вкриті безліччю маленьких букетиків квітів. Та ще й кольоровими. Тому лісові феї трішечки заздрили польовим.
Зараз же на полях пусто, тому польові феї поїхали в гості до лісових.
- Заходьте, погрійтеся з дороги, - запросила Любов.
Вона хутко наповнила духмяним ягідним чаєм ще дві чашечки, поклала на тарілочки запашного пирога, і вручила все це гостям.
- Як добре, що ви приїхали, - підхопила Посмішка.
Та тільки-но феї випили чай, як почали дзвонити дзвоники.
Спочатку задзвонив дзвіночок Любові. Фея запропонувала гостям полетіти з собою, тим більше, що дощ припинився, та й дорога коротка.
Поки Любов дарувала молодим дівчині і хлопцю перше кохання, Волошка з Фіалкою встигли полікувати вазона, що ледь не загинув. А вдячна рослина розцвіла яскравими квітами.
Не встигли вони повернутися, як дзвоник Посмішки проспівав свою пісеньку. Цього разу польові феї самі попросились в подорож - їм так подобалися немовлята.
Але цього разу вони не помітили жодної рослини, якій потрібні турбота та догляд, тому Посмішка, Волошка і Фіалка милувалися малюком, який щойно подарував матусі першу посмішку.
Поки їх не було, Мудрість також встигла подарувати одному вченому геніальну ідею.
Коли всі знову зібралися в будиночку на дубі, за вікном вже смеркало. Та й не дивно, восени ж день короткий.
- Ну й життя у вас, - мовила Фіалка.
- Не посидиш, - додала Волошка. - Це у нас все поряд.
- Але ж воно того варте, - відповіла Доброта, що саме розливала по чашечках запашний чай.
- Так, - погодилась Фіалка, згадуючи закохані очі дівчини і беззубу посмішку крихітки. - Якщо ви не заперечуєте, ми ще трохи у вас погостюємо.
Наступні кілька днів на виклики літала не одна фея, а відразу три.
А з вас ніхто їх не бачив?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна