Киця грається

Наступного дня Лисичка виглядала дуже веселою.
Спочатку вона кілька разів злякала Маркізу, а та через хвильку вирішила погратися з дівчинкою у хованки. Як тільки Леся побіжить, сіренька пустунка сховається з одного боку дивану, швиденько його ззаду оббіжить і підглядає, чи не біжить маленька до неї, чи не бачить кицю свою.
Потім Лисичка, поки матуся займалась прибиранням, і в сусідній кімнаті гудів пилосос, а Маркіза його страшенно боялася, витягла якусь маленьку пляшечку, розкрутила її, і за мить вся кімната була наповнена чимось прозорим і пахучим, схожим на кульки чи м'ячики.
Спочатку сіренька засумувала: "І чого повітряні кульки так швидко тріскають. Я лише нігтиком зачеплю. Бах!"
За два дні, поки господарі зі своєю улюбленицею через лишай не грались ("І що то таке, якщо мене через нього щодня купають"), Маркіза встигла проколоти дві кульки.
Та зараз по кімнаті літало їх дуже багато. Не великих, а малих, маленьких і ще менших.
Та не встигла киця спуститися на підлогу, щоб дізнатися, що воно таке літає, схоже на м'ячики, як до кімнати прийшла господиня, тягнучи за собою пилосос.
Вона посміхнулась донечці і почала ловити кульки трубою.
"Так не цікаво. Навіть погратися не дадуть!" Сіра пустунка залізла аж на спинку дивану, щоб і її не затягло в ту трубу.
Коли прибирання закінчилось, бульбашки надували вже двоє по черзі. Лисичка дула на маму, а потім сміялась. Коли ж дула господиня, маленька швидко плескала в долоні, намагаючись піймати кульку.
Маркіза вдала, що їй немає до бульок-кульок ніякої справи, спустилась з дивану і сіла неподалік.
І... Одна бульбашка пролетіла так, щоб Леся її не бачила. Навіть у повітрі не тріснула, а просто приземлилась на килим.
" Це моя!" - подумала кішка і підкралась до неї зовсім близько.
"Пахне гарно!"
Та як тільки киця доторкнулась носиком до цього дивного м'ячика, він тріснув, а ніс чомусь став мокрим.
Маркіза не злякалась. Вона тепер наввипередки з Лисичкою намагалась зловити і тріснути мильну бульбашку.
Шкода, що ті так швидко закінчились.
Може, господиня ще купить?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна